БІБЛІОТЕКА ОЗ "Шацький ліцей"

.

.

І МИ ЖИВІ, ДОПОКИ СЛОВО МАМИ
ЗЛІТАЄ КОЛИСКОВОЮ НАД НАМИ...

Василь ГЕЙ, волинський поет

ЯК ЛИШ ДІТИ ЗАСИНАЮТЬ...

Всі на світі промінці
Пригасли.
Всі лілеї у руці
Стулились.
Стихли коники в траві
На лузі.
Всі дзвіночки лісові
Не дзвонять.
У троянди пелюстки
В росинках.
Прозирають крізь хмарки
Зоринки.

Т-с-с-с... - воно усе було.
Як завше, -
Лиш дитинство спать лягло
До ранку!

Микола ПЕТРЕНКО

НІЧ

В небі місяць срібнобокий
з хмари в хмару утіка.
Сном глибоким спить ріка,
степ і луг - широким.
Понад річкою село
в сон міцний давно лягло.
В сон твердий лягла гора,
гай - у сон пташиний.
лиш сопілку комара
чутно в тиші синій.
бо прийшла така пора,
так і має бути,
щоб сопілку комара
краще було чути.

Йосип СТРУЦЮК, волинський поет

.

МІСЯЧНИЙ ЗАЙЧИК

Ліг до мене на подушку,
шепче щось мені на вушко,
голосочок трішки срібний
і по-місчному рідний.
Посміхаюсь, бо радію,
і його я розумію!
Мій окатий, мій вухатий
щось не дуже хоче спати,
тому трішки вередує.
як голодний - нагодую,
як холодний - то накрию
і щокою обігрію.

Йосип СТРУЦЮК, волинський поет

КОЛИСКОВА

Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти малесенький,
Пізній бо час

Любо ти спатимеш,
Поки не знатимеш,
Що то печаль;
Хутко прийматимеш
Лихо та жаль.

Тяжка годинонько!
Гірка хвилинонько!
Лихо не спить…
Леле, дитинонько!
Жить — сльози лить.

Сором хилитися,
Долі коритися!
Час твій прийде
З долею битися,—
Сон пропаде…

Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас…
Спи ж ти, малесенький,
Поки є час!

Леся УКРАЇНКА

ТЕПЛІ СНИ

Через літо,
Осінь, зиму
До весни
Вечорами
Пеленають
Землю сни.
Світ згасає, -
Очі дневі
Заслонив,
Колискової
Співають
Теплі сни...
Сплять малята.
Сплять звірята.
Спить трава.
Глянь!
Заплющила очиська
І сова.
Лиш по небу
Місяць ходить -
Вартовий,
Виглядає
Зоряниця
День новий.

Василь ВОЙТОВИЧ

КОЛИСКОВА

Спіть, діточки, спіть,
Віченька стуліть!
Дрібен дощик стукотить,
Вікнам казку гомонить...

Дрібен дощик пада там,
А тут тихо, тепло нам.
При матусі рідненькій,
У світличці чистенькій,
Спіть, діточки, спіть,
Віченька стуліть.

Марійка ПІДГІРЯНКА

КОЛИСКОВА

За дібровою місяць,
Біля нього зоря.
Срібну стежку по травах
Він прослав до двора.
Шепчуть колосом ниви,
Шепчуть листям гаї:
Засинайте щасливі,
Любі дітки мої.
Сплять журавки у лузі,
Сплять синиці в гаю.
Квітка квітку колише
В нашім ріднім краю.
Сяє в небі зірниця,
Сплять хлоп’ята малі.
Наче казка ласкава,
Ходить сон по землі.

Микола СИНГАЇВСЬКИЙ

КОЛИСКОВА

Люлі-люлечки, люлі! Сплять у хлівчику кролі.
Спить горобчик, спить шуліка.
Півник спить - не кукуріка,
Щоб хитрюща лисонька
Не почула пісеньку,
Не прийшла до сідала -
Півнем не поснідала.

Володимир ЧУБЕНКО

КОЛИСКОВА

Слухай, Оксаночко, слухай,
казку тобі повім.
Глянь, нашорошив вуха
місяць, як анонім.

Ходять непевні тіні
втомлено по стіні.
промінь зорі спінінгом
в горлі бринить мені.

Слухай: за прірвою ночі
лебеді біло цвітуть,
сміхом русалки лоскочуть
лебедів тих на льоту.

Там десь кують підкови
щастя твого ковалі -
віщі зозулі змовились
тобі накувати літ.

Без барвінкових слізок
будуть долоні твої.
В серце закохане візу
витьохкають солов'ї.

В царство добра і згоди
пісня тебе занесе.
Зараз та казка в моді.
Слухай.
Засни.
Все.

Йосип СТРУЦЮК, волинський поет

КОЛИСКОВА

Люлі-люлі, ой, люлі...
Засинай, моє маля,
На крайполе ранку
Принесе тобі земля
Диво-вишиванку.

Люлі-люлі, ой, люлі...
Заіскріє в ній роса
Райдугою долі.
І розівʼється краса
Дівчини-тополі.

Люлі-люлі, ой, люлі...
Там, де нива виліта
В пісню соколину,
Проростуть твої літа...
Спи, моя дитино!

Люлі-люлі, ой, люлі...

Петро Мах, волинський поет

КОЛИСАНКА

Сон солодкий
Колише дитину.
Засинай, відпочинь,
Любий сину.
Матір Божа не спить,
З неба сон сторожить.
Кожну мить,
Кожну днину.
Місяць плюхнув у став.
Мабуть, втомлений став.
Все завмерло спочить,
Лише струмочок дзюрчить.

Петро Віннічук, м. Луцьк

Сонко Дрімко | Sonko Drimko | Ukrainian lullaby

КОЛИСКОВА

Місяць яснесенький зорі дрібнесенькі всипав в небесну красу,
Квіти гойдаються вітром теплесеньким, пісню вечірню несуть.
Поміж старими-старими березами вітер ту пісню війнув,
А між осиками сонними й тихими гриб у листочках заснув.
Ве́рба хитається вітами ніжними, рибки в ставку уже сплять.
Десь під травою жучок заховався, щоби у ній спочивать.
Сплять пташечки́, у гніздечках гойдаючись, вітер їм тихо співа,
В теплій хатиночці, там під іконами, мама дитинку гойда.
Люлі малесенька, люлі дрібнесенька, ніжна голубко моя,
Хай же щасливою, щедрою й милою доленька буде твоя.

Віктор Павчук

. Квітка Цісик Колискова

.