.

/Files/images/bukvi/місцеві.png


/Files/images/knigi/kraznavch/Денисюк.jpg

Демедюк О.І. Шацьк. Мельники (Шацькі): краєзнавчо-історичні нариси. - Луцьк: Волинські старожитності, 2012. - 240 с.: іл.

Демедюк О.І. Світязь. Підманево. Омельно: Села Шацького регіону: краєзнавчо-історичні нариси. - Луцьк: Волинські старожитності, 2012. - 256 с.

Учасник Національної спілки краєзнавців України пропонує увазі читача краєзнавчо-історичні нариси про села Шацького регірну, а також про славнозвісне озеро Світязь. Книжка присвячується усім нашим предкам та 600-річчю першої писемної згадки про Шацьк.
Перед читачем постає загадково-містичне минуле сивої давнини і життя краю до наших часів. Увесь матеріал грунтується на краєзнавстві, зокрема на легендах, бувальщинах, переказах, оповіданнях. У книжках також використано багатий ілюстративно-топографічний матеріал.

Інтерв'ю з автором

Шац. Шаца. Шечко...

/Files/images/knigi/kraznavch/демедюк.png /Files/images/portreti/ДемедюК.jpg

Уродженець Шацька живе у Білорусі, але вперто досліджує історію рідної землі. Бо – патріот!
«Коли хто запитає, кому це потрібно? Відповім: «Потрібно нам усім, щоб знати, якими були наші предки, що ми маємо сьогодні та чого нам чекати, а головне, що робити завтра».
Саме у цьому бачить сенс краєзнавчої діяльності Олексій Демедюк, уродженець Шацька, учасник Національної спілки краєзнавців України, а з 1983 року – житель міста Малорита, що у Білорусі. Протягом останніх двох років він видав книги про історію сіл Шацького району: «Шац. Шаца. Шечко» та «Світязь. Підманево. Омельне». У них він використав легенди, перекази та свідчення як місцевих жителів, так і тих авторів, які мають власну думку про загальний хід і розвиток історичних подій.
А захопився пан Олексій краєзнавством ще у школі, коли вчитель історії повів дітей на острів Ципель, що поблизу Шацька. Тоді він розповів цікаву історію про те, що у давнину тут знаходився дерев’яний замок. Його оточував наповнений водою рів, через який пролягав підйомний міст. Замок був огороджений суцільним високим парканом із загострених кругляків.
– Здивувався: чому про таке ніхто не знає? Чому в школі ми вивчаємо чужу історію (Греції, Риму)? А тим часом не знаємо про те, що було кілька тисячоліть і століть у себе за хлівом. Відтоді я почав цікавитись історією рідного краю, опитував людей. Із часом зібрана інформація об’єдналась у певні хронологічні події, прив’язані до конкретного місця. Хотілося самому зрозуміти, чому ми не можемо нормально працювати, отримувати гідну заробітну плату, чому держава не захищає своїх громадян у світі? Тому що йде своєрідна війна за територію, на якій знаходиться 40% світового запасу чорнозему. Держава повинна повернутися обличчям до народу, адже Україна з її багатством-землею має жити набагато краще.
– Що потрібно зробити, на вашу думку, аби Україна зайняла гідне місце серед розвинених країн?
– Перш за все, у кожного громадянина виховувати почуття патріотизму. Далі – у державній політиці зробити акцент на сільському господарстві, бо ж українці, працюючи на своїй землі, здатні прогодувати весь євроазійський континент.
– Яку роль відводите у дослідженнях Шацькому краю та Волині?
– Цей край – унікальний. У давнину через територію сучасної області та Шацького району в тому числі проходило чимало тогровельних шляхів, мігрували з одного місця в інше різні народи. Усе це тут залишило певний слід як в археологічних знахідках, так і у назвах урочищ, населених пунктів.
– Що плануєте найближчим часом?
– У планах – перевидати книгу про Шацьк, доповнивши її новими матеріалами. А також підготувати видання про села Пульмівської сільської ради, аби завершити дослідження території навколо озера Світязь. Одного разу я запитав у відомого волинського краєзнавця про те, скільки інформації є в архівах про Шацький край. Він відповів, що шість сторінок машинописного тексту. Це – мізер. Ми повинні заповнити прогалини у нашому краєзнавстві та виховати справжніх патріотів, які будуватимуть нашу державу.

Віта ШЕПЕЛЯ

.......... Газета "Шацький край"


/Files/images/knigi/kraznavch/Денисюк1.JPG

Денисюк В.С. На рідній землі: вірші/ мал. В.С. Лінник. - Луцьк: ПП Іванюк В.П., 2010. - 92 с.: іл.

.

/Files/images/knigi/kraznavch/ДенисюК.png

"...Я дуже рада, що бачу світлий день, яскраве сонячне проміння, вечірній захід сонця і зорі... Яке чудо бачити ці маленькі мерехтливі перлинки на синьому полотні і радіти щасливій миті, подарованій мені зверху. Я живу, а живу я тому, що люблю життя. Життя - це щастя."

.

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА:

Денисюк Валентина Сергіївна народилася в 1957 році у мальовничому селищі Колки Маневицького району. З дитячих років любила співати, малювати, складати вірші, була небайдужа до народної творчості, всього прекрасного. Після закінчення школи працювала в Колківському харчокомбінаті. З 1984 по 1997 рік - вихователь Колківського дитячого садка. Паралельно навчалася у Кременецькому педагогічному училищі, яке закінчила у 1989 році.
З 2002 року проживає в смт Шацьк.

........ Джерело: Денисюк В.С. На рідній землі: Вірші. - Луцьк: ПП Іванюк В.П., 2010. - (на обкладинці)

.

/Files/images/knigi/kraznavch/Денисюк2.JPG

Денисюк В.С. Поліський зорецвіт: вірші, проза/ Мал. В.С. Лінник. - Луцьк: ПП Іванюк В.П., 2012. - 180 с.: іл.

В своїх книгах авторка розкриває тему любові до рідного краю. Пісні, прозові есеї, поезії говорять про сокровенне: любов до природи, рідних, друзів. І хоча вірші Валентини Сергіївни не надто досконалі з точки зору теоретичного віршоскладання, але вміння поетично сприймати навколишній світ і себе в ньому перевершує все.

.

.

.


/Files/images/knigi/kraznavch/фадєєв.JPG

Фадєєв В.І. Життя розкидані уламки. - Луцьк: ВАТ "Волинська обласна друкарня", 2009. - 372 с.

" Життя складається з миттєвостей, що можуть тривати секунди, місяці або роки, утворюючи уламки, з яких формується життя людини. У кожного своє.
Моє життя - от із таких..."

Автор

/Files/images/portreti/фадєєв.jpg.

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА:

Народився 10 грудня 1934 року в с. Москалівка Вовчанського району на Харківщині. Від батька росіянина взяв прізвище і характер, від мами українки - мову і душу. У 7 класі написав перший вірш "Солодкі бурячки", за який ледве не був виключений зі школи.
Після закінчення семирічки почав навчатися у робітничому училищі, працював слюсарем, складачем турбін на Харківському турбогенераторному заводі. Потім - армійська служба і складні життєві шляхи, що пролягли через Донбас, Житомирщину аж до волинського Шацька. Знає не з розповідей, що таке шахтарська праця на глибині 1060 м, коли запиленість повітря перевищує норму у двісті разів, а температура підземного вугільного царства сягає 32 градуси...
Поліська природа, край озер надихають Валодимира Івановича на творчість. З-під його пера час від часу з’являються вірші, оповідання, нариси, літературні жарти.

.......Джерело: Світязь: Альманах Волинської обласної організації Національної Спілки письменників України. Вип.12. - Луцьк: ВМА "Терен", 2006. - С.123


/Files/images/knigi/kraznavch/У краю.JPG

Фадєєв В.І. У краю голубих озер. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. - 56 с.

Книга Володимира Івановича Фадєєва про красу і неповторність Шацького краю. До збірки входять як прозові твори (оповідання, легенди, бувальщини, усмішки), так і поезія.
Автор з любов'ю змальовує чарівність і велич своєї малої батьківщини, милується її казковою красою, знайомить нас із рослинним та тваринним світом, який населяє край голубих озер.
Автор - завзятий мисливець та рибалка. Тому у його книзі читач знайде для себе корисні поради: як зварити смачну юшку, що потрібно для вдалої риболовлі, як правильно засолити чи зав'ялити рибу.
Турбує письменника і екологічна проблема, майбутнє отчого краю. Він закликає берегти природу, примножувати її багатства, не миритись із браконьєрством.
Розрахована книга на широке коло читачів.


/Files/images/knigi/kraznavch/чарівний.jpg

Фадєєв В.І. Чарівний дитячий світ: вірші та оповідання для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. - 36 с.

Книжка Володимира Івановича Фадєєва "Чарівний дитячий світ" - це щедрий дарунок найменшим читачам.
З її сторінок вони поринуть у чарівне і казкове царство природи рідного краю. Познайомляться з жабкою, котра заховалася в теплу нірку від холоду, та з їжачком, який не дається нікому в руки, стануть слухачами дивовижного концерту на галявині, організованого лісовими мешканцями.
Дізнаються про те, які гриби ростуть у наших лісах, котрі з них можна їсти, а які потрібно обходити десятою дорогою...

Он під кущиком присіла
Парасоль червоно-біла.
То не гриб,
А модна пані
У строкатім сарафані,
Ще й запаска біла є
Усім руку подає.
То - поганка, мухомор,
Не беремо до комор,
Недалеко до біди -
Стороною обійди.

Повчальними є і оповідання збірки. Вони, як і вірші, пробудять у дитячих серцях любов до мальовничої краси Шацького краю, до його гордості - озера Світязь. Книга вчить дітей цінувати, берегти та захищати рідну природу - дім, у якому ми живемо.


/Files/images/knigi/kraznavch/Цвид.jpg

Цвид А.П. На вітрилах розлуки: поезії/ А.П. Цвид; упор. А.С. Цвид. - Луцьк: ПВД "Твердиня", 2011. - 96 с.

Посмертна книга - гарна данина пам'яті "поліському соловейкові" Антону Цвиду. Її назва "На вітрилах розлуки" - позначена барвою суму за ріднокраєм, близькими серцю людьми. У ній автор залишається вірним своєму творчому кредо - любов до Батьківщини, рідного Полісся закладені у ньому від народження.

.

/Files/images/knigi/kraznavch/цвиД.pngБІОГРАФІЧНА ДОВІДКА:

"Антон Цвид — український журналіст, поет, письменник. Народився 20 червня 1939 року в селі Світязь на Волині. Навчався в Світязькій семирічній і Шацькій середній школах. По закінченні Львівського державного університету імені І.Франка (1966) працював газетярем на Житомирщині, редактором Берестейської обласної студії Білоруського телебачення. На громадських засадах готував випуски українських газет «Голос Берестейщини» та «Берестейський Край». Літературою захопився ще в шкільні роки. Ліричні етюди, новели, гуморески А.Цвида друкувалися в університетській газеті «За радянську науку», в районних газетах, обласній «Радянська Житомирщина», київських періодичних виданнях "Молодь України", "Робітнича газета". Перший вірш «Сни Світязя» був опублікований 13 березня 1965 року в любомльській районці. У Бересті захопився краєзнавством. Відкривав для себе і читачів обласних газет постаті земляків родом з Полісся — воїнів, письменників, освітників, зокрема А.Филиповича, Т.Костюшка, Ю.Крашевського, І.Кулаковського, О.Стороженка, І.Хмеля, Ф.Одрача, В.Китаєвського, С.Семенюка, І.Чумаченка, О.Лапського та інших. Нарис про співця Полісся Д.Фальківського вміщено в книзі білоруською мовою «Прысуд адменены» (Брест, 1993). В Бересті 1999 року вийшла збірка віршів А.Цвида «Сторінки хвиль». Був редактором-упорядником антології української літератури Берестейщини "До тебе, Світе" (К., 2003)"

........ Джерело: Вікіпедія


/Files/images/knigi/kraznavch/Цвид2.jpg

Цвид А.П. Сторінки хвиль: вірші, переклади. - Брест: Вежа. 1999. - 104 с.

Епіграфом до книги стали слова Агатангела Кримського:

Вірші - вигуки болю, бо легше стає,
Як вигукуєш ними боління своє.

Що ж так болить поету? Що тривожить його творчу душу? Відповідь на це запитання дав сам автор:

" Пам’ятаєте у Стороженка:" Тільки й бачив я рідний край, поки ріс..."? Дещо подібне і в моїй долі. Листопад 58-го притрусив мої сліди в нашому озерному краї. Від’їздом в армію почався тривалий час розлуки з ним. Але тоді, в юності, розлука ще не боліла... Після військової служби навчався у Львові, в університеті, трохи вчителював у Криму, працював газетярем на Житомирщині. Від 1979 року живу у Бересті. А Берестейшина - не чужа земля. Недавно тут відновила діяльність "Просвіта", отож допомагаю їй популяризувати Україну, її культуру. На розстанях зродились мої перші вірші про рідний Світязь - наше пречисте озеро, притягальну силу Поліського краю. А літературним захопленням зобов’язаний своєму вчителеві в Шацькій середній школі Василеві Антоновичу Дідику..."

...........Джерело: Світязь: Альманах Волинської організації СПУ. Вип. 5. - Луцьк: Надстир’я, 1998. - С.52

Тугу за отчим краєм поет висловив у рядках:

"Життя порозкидало нас по світу..."
А може, ми розкидали життя?
Не слухали батьківського совіту,
Шукали благ, красивого буття.

( З поезії "Пісня на замовлення")

Мої дороги... Скільки їх
Згубилось в пам'яті, заникло...
Простіть, ліси, блукань моїх,
Шукань моїх і мрій "незвиклих".
Не заступіть мені шляху.
Тополі, проведіть додому.
Стеліть, луги, постіль м'яку -
Спочить з дороги вітрогону.

( З поезії "Іду крізь осінь")

Галопують літа...
Роздається здивований світ.
Десь там зірка цвіте - отчий дім, -
Ех, на хвильку б одну завернути...
Жде там ненька свята,
Виглядає синка стільки літ!
Ждуть на зустріч літа молоді,
Що на знімках старих, призабутих.

(З поезії "Галопують літа, хоч пора сповільнити їм біг")

Сум за рідним Світязем, так і пронизує рядки поета. Світязю присвячені його пісні-слави "Сни Світязя", "Буря на озері", "Зустріч з диво-озером", "Пісня світязянок". Вода озера-велетня потужний творчий символ. Свої вірші Антон Цвид порівняв з хвилями, які бушують в душі. Він не вірить, що ті цінності, які були дорогі його дідам, батькам і йому можуть зникнути. Він хоче застерегти й інших від безпам'ятства. Тривожно звучать його вірші "Жаль мені вересневих квітів", "Нас кидає інерція", "Пісня на замовлення", "Не крутяться наші пластинки", "Місто під місяцем". Тривога за майбутнє виражена влучним виразом, над яким повинен задуматися кожен із нас:

Кому Полісся я залишу?..


/Files/images/knigi/kraznavch/Цюриць.png

Цюриць Сергій. Весілля папороті: поема-видіння/ переднє слово Віктора Давидюка. - Луцьк: В-во "Волинська обл. друкарня",2003. - 62 с.:іл.

Тут позачас - вічний і всюдисущий. Кожен може вирушити на його пошуки, але спершу має повірити у цвіт, якого ніхто не бачив.
Це згадка про минуле, спогад про майбутнє поліського етнікосу.

" Не багатьом відомо, що у своїх мріях-снах він щоночі косить росу на зоряних покосах. Громадить міріади космічних соломинок-променів у золоті стоги. І щоразу йому під косу норовить потрапити чарівна квітка папороті, яку він боїться скосити.
Він чує голоси трави і мову сосен. Він бачить те, чого ми не бачимо,"
- сказав про автора у своєму передньому слові до книжки професор філології і фольклорист Віктор Давидюк.

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА:

/Files/images/knigi/kraznavch/Цюриць фото.jpg Цюриць Сергій Назарович народився 17 грудня 1956 року в селі Мельники Шацького району Волинської області. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Починав свою трудову діяльність кореспондентом обласної молодіжної газети в Луцьку. Член Спілки письменників України з 1988 року. Очолював редакційно-видавничий відділ навчально-методичного центру культури Волині. Нині - працівник прес-служби Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

У «досьє» автора – чимало книг, які засвідчують його глибоку зацікавленість у дослідженні міфології наших пращурів. Багатьом відомі його праці, які він підготував у співавторстві з іншими дослідниками нашої дійсності.
До речі, автор відредагував книги Раїси Гішинської "Розвиток бандури на Волині", "За волю України" – антологія пісень національно-визвольних змагань. Видання ілюстроване графікою художника УПА Ніла Хасевича, де зібрано майже дві з половиною сотні стрілецьких і повстанських пісень.
На рахунку автора — праці "Народні танці Волині і Волинського Полісся", "Квіти Волині" та інші цікаві видання, що їх підготував і випустив у світ письменник у співавторстві з дослідниками Полісся.
Сергій Цюриць плідно працює в поезії, прозі, гуморі, сатирі та фантастиці. Його оригінальні твори "Весілля папороті", "Сльоза", "Товсті та тонкі", "Зустріч із Сніговичкою", "Ініціатор", "Побачення на вулиці дощів" знайшли щирих шанувальників серед багатьох читачів.
Письменник значну увагу у творчості приділяє дослідженню фольклорних традицій Волині і Полісся. Одна із його робіт – наукова розповідка "А вже недалечко червоне яєчко", в якій розповідається про секрети прадавнього українського мистецтва писанки, писанкарські традиції нашого краю.
У Сергія Цюриця є багато напрацювань в мемуарній літературі. Зокрема, він підготував спогади репресованих українських патріотів.

На початку 2015 року року вийшов у світ поетичний фолк-джазовий роман-феєрія «Рай-мир», над яким автор працював майже 10 років.
Книгу присвятив батькам, а писав, як зізнався сам Сергій Цюриць, для всіх волинян: і дорослих, і малих.
Це міфи, легенди, авторські реконструкції, історичні реалії та події, які повертають у світ одвічної героїки та правди.
Автор вирішив зберегти на папері, а саме у слові, одвічні цінності Полісся – того краю, де народився.

.......................Джерела: Вікіпедія, Вісті Ковельщини


/Files/images/knigi/kraznavch/Шамук.png

Шамук-Кондратенко К.П. Відлуння війни: життєві історії/ редаг. С. Цюриця; худ. С. Лінник. - Луцьк: Редакційно-видавничий відділ НМЦ культури Волині, 2008. - 96с.:іл.

/Files/images/portreti/Катерина Шамук.png

Це друга книга авторки, вчительки-пенсіонерки, із села Мельники Шацького району. У ній йдеться про родинні події, власне життя, конкретних людей старшого покоління, в долю яких увірвалась друга світова війна.

.

.

.

.

.


/Files/images/knigi/kraznavch/Іванина.png

Іванина В.П. Я шукав кохання: байки, гуморески, лірика, пісні, духовні вірші/ редаг. С. Цюриця; мал. В. Жупанюка. - Луцьк: ПП Іванюк В.П., 2012. - 60 с.: іл.

Ця книга - мудрість прожитих літ, роздумування про події давно минулі, теперішні і прийдешні. Багато доброзичливого гумору і світлого ліричного настрою. Це ще й своєрідний батьківський порадник молодим і зовсім юним. Автор книги вчитель-пенсіонер очолює місцеву громадську організацію інвалідів, не зважаючи на поважні літа, веде активний спосіб життя.

Кiлькiсть переглядiв: 1189

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.