ОГЛЯД ПОДАРОВАНИХ КНИГ

ПРОЩАННЯ ЗІ ШКІЛЬНОЮ БІБЛІОТЕКОЮ

Якось вже стали традиційними в школах Зустрічі першокласників з книгою, з бібліотекою, Посвяти в читачі. А ми, випускники, вирішили організувати Прощання зі своєю шкільною бібліотекою.

Часто відвідуючи свою книгозбірню, ми зростали разом із книгою, Поступово стали активними помічниками бібліотекаря: допомагали працювати з фондом, ремонтували книги, проводили різноманітні заходи, а також вчились бібліотечно-бібліографічної грамотності, яка стане нам у величезній нагоді під час навчання у вищих навчальних закладах.

Звичайно, у часи суцільного Інтернету можна достатньо швидко і легко знайти будь-яку інформацію, але дати величезний і глибокий досвід життя, зробити людину інтелігентною, розвинути в неї не тільки відчуття краси, але й розуміння — розуміння життя, всіх його складнощів, розкрити серця людей, одним словом, зробити молодь мудрішою може лише книга, зокрема, рідна та світова література.

Тому ми щиро вдячні шкільному бібліотекареві Лукашовій С.В., яка познайомила нас із книгами сучасних українських та зарубіжних письменників.

Представлені в бібліографічному огляді автори показують себе талановитими оповідачами, які дають читачеві можливість скласти картину, виткану із поодиноких людських доль, вчать розрізняти справжні й фальшиві цінності.

- Прощай, рідна бібліотеко! Здрастуйте бібліотеки різних навчальних закладів!

/Files/images/zahodi/444.JPG

Учні 11 класу, випускники 2014 року

.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

НОВИНКИ СУЧАСНОЇ ПРОЗИ

До сучасної (новітньої) зарубіжної літератури прийнято відносити художні твори, написані у період з 1990-го року і до сьогодні. Давати оцінку сучасному літературному процесу не так просто. З одного боку, багато письменників є нашими сучасниками, літературний потік ще не виокремив справді талановиті твори, тобто часовий відрізок надто малий, щоб сказати, які художні твори ввійдуть у золотий фонд мистецтва, а які були прохідними і швидко забудуться. З іншого боку, нове тисячоліття демонструє широку палітру естетичних пошуків у літературі, відповідних сучасному розумінню світу і людини в ньому, світогляду поколінь.У сучасній літературі активно розгортаються два протилежні способи творення художнього світу: реалістичний та постмодерний. Останній реалізується у тексті метафоричному, багатозначному, інтертекстуальному в тому значенні, що в якості справжньої, єдиної реальності виступають інші, попередні тексти. Літературні референції, алюзії, прямі цитати і непрямі цитати, пародія і самопародія є частиною цієї метагри, яку веде птсьменник з попередниками, самим собою і наступниками. У жанровій системі відбуваються процеси взаємопроникнення і синтезу.
Найуживанішим жанром у сучасній літературі є все-таки роман різних модифікацій.

/Files/images/knigi/zarubjn/ОГЛ.jpg

Ґарі Р. Коріння небес: роман / пер. з франц. Л. Кононовича. – Х. : Фоліо, 2012. – 603 с. - (Карта світу. Франція)

Роман «Коріння небес» французького письменника Ромена Ґарі (1914-1980) вважається одним з перших «екологічних» романів у світовій літературі.
Коли до справи береться майстер, то поряд із наміченою сюжетною магістраллю він заторкує різні «побічні» питання, які навряд чи поступаються за значущістю. Сам Ґарі – людина з кількома «ідентичностями»: не зовсім європейський письменник (народився в єврейській родині у Вільно в Російській імперії), не зовсім Ґарі (справжнє прізвище – Кацев), зрештою, й не зовсім письменник… Останнє міркування поясню тим, що у його творах (уже три романи з’явилися в українському перекладі) окреслено нові філософські проблеми людини другої половини ХХ століття. Ґарі – це мислитель, проте його заглибленість у розмислах спричинена «інакшістю»: він у суспільно-політичному, культурному плані – аутсайдер, чимось подібний до Марселя Пруста.
У романі «Коріння небес» письменник змальовує африканську дійсність. Основна сюжетна лінія пов’язана з бунтівником Морелем, який повстає проти людини, захищаючи в такий спосіб…слонів. Морель для властей (і тубільних, і «білих» колонізаторських) – партизан-бунтар, який насправді хоче захопити політичну владу.
На цьому тлі Ґарі оприявнює інші теми: він критикує як Захід, так і Африку, вважаючи будь-яку форму диктатури (від патріархальної в родині до політичної в державі) атавізмом, що має відійти в минуле. В зображеному художньому світі головне – врятуватися від цивілізації, від простору, побудованому навколо людини. Бо людина – це тиран-егоїст, який діє на догоду собі, дбаючи лише за себе. Для Ґарі людина – антипод природи, вона завжди вивищуватиме себе за рахунок флори й фауни, знищуючи планету. Письменник закликає до «планетарного мислення», яке у своїй суті є мисленням «природним». Саме у природі – коріння небес. Якщо ж людина спиляє це коріння, то не бачитиме й небес над собою.
Символом збереження природи – планети – «коріння небес» у романі постають слони, яких на африканському континенті щодня стає все менше і менше. «Щороку в Африці вбивають десятки тисяч слонів» (С. 50). І найгеніальніші витвори людської цивілізації безсилі перед тією жорстокістю, яка сидить у людині. Мистецтво не здатне зупинити в людині вбивці. А конференції, що проводяться на захист планети, так само нічого не можуть змінити. Людина може робити щось на благо іншим, проте часто цим керує лише та сама амбіційність, егоїзм, бажання звершитися у власних очах. Людина в такий спосіб прагне зберегти тільки себе.
У такому разі добро, яке хтось намагається зробити заради слонів, видається божевіллям, спробою внести хаос у плин «правильного» життя. А хаос для людини часто асоціюється з небезпекою, тому й мусить бути знешкоджений. Морель усвідомив жорстокість людського світу. «Про Мореля казали, що рід людський викликав у нього відчай, і він мусив боронити свою надмірну чуйність зі зброєю в руках» (С. 9). Навколо нього гуртуються інші – ті, хто побачили планетарні наслідки людської діяльності. Натураліст Пер Квіст приєднується до партизанського загону, бо ним керує «шляхетна лють» проти всього, «що губило природу, – проти випробувань ядерної бомби, концтаборів, диктаторських режимів, расистського варварства та іншої мерзоти, яка зазіхала на земну красу і могла скаламутити джерела самісінького життя» (С.169). Одіозний Вайтарі підтримує Мореля, бо вірить «у невідворотність Третьої світової війни» (С. 169). Пер Квіст не без іронії (за якою сховано і певну трагічність) заявляє, що три роки «працював у Парижі кондуктором на 91-му автобусі», в час пік, коли найбільша тіснява. «Там я пізнав людей, і це змусило мене стати на бік звіроти» (С. 156).
Що цікаво, повстання Мореля за збереження слонів так ніхто і не розуміє. Бо в його ідеях немає користолюбства, немає бажання зберегти себе. Люди готові прийняти Мореля як героя, панафриканського націоналіста, борця за права на «чорному континенті». Міф Мореля-борця значно легше усвідомити, ніж те, що справді керує вчинками головного героя. А Морель просто хоче, щоб поважали слонів… (За Дмитром Дроздовським)

/Files/images/knigi/zarubjn/Огл.jpg

Манкелль Г. Італійські черевики: роман/ пер. зі швед. Г.А Мамчур.- Х.: Фоліо, 2013. - 312 с. - (Карта світу. Швеція)

"Я зрадив, тому що боявся, що зрадять мене. Мій страх пов'язати себе з кимось, страх перед почуттями, настільки сильними, що я не міг їх контролювати, спонукали мене до втечі. Я не міг цього пояснити. Та я знав, що не один такий. На світі повно таких чоловіків. яких переслідували такі самі страхи ".

...... Манкелль Геннінг "Італійські черевики"

Cкандинавський гостросюжетний роман із серії "Карта світу".
Зима на початку XXI століття.
Події розгортаються на майже безлюдному острівці десь на півночі Швеції. Цікаво поринути у інтровертне буття лікаря-пенсіонера, що залишився наче б то сам-один у цілому світі. Він жив як Робінзон посеред острівних скель, аж поки не знайшлася його П'ятниця, яка перевернула все догори дригом і повернула його обличчям до такого непростого та все ж людяного самого себе.
Старший чоловік піднімається з ополонки й зауважує на кризі жінку з ходунцями. Хто вона? Як вона сюди потрапила? Так починається історія про Фредріка та Гаррієт. Колись давно вони були безтямно закохані. А тепер Фредрік живе на Невеликому острові на краю архіпелагу в оточенні тиші, пса, кота й мурашника у вітальні. Страшна таємниця, фатальна помилка перетворила його на відлюдкуватого самітника. Важко хвора Гаррієт вимагає, щоб Фредрік виконав дану їй колись обіцянку. Вони вирушають у спільну, подекуди приголомшливу подорож, у якій їм судилося зустріти чимало загадкових людей, які ховаються під поверхнею спокійної шведської реальності. У романі «Італійські черевики» Геннінґа Манкелля смерть і біль тісно переплітаються з радістю й любов’ю до життя.

/Files/images/knigi/zarubjn/ОГ.jpeg

Улицька, Л. Даніель Штайн, перекладач [Текст] : роман / Л. Улицька. – Х. : Фоліо, 2013. - 638 с. - (Карта світу. Росія)

Влітку 1992 року в гостях у Людмили Улицької зупинився 70-річний ізраїльтянин Даніель
Руфайзен. Саме його доля лягла в основу роману, на написання якого було затрачено цілих 14 років.
Роман «Даніель Штайн, перекладач» побачив світ лише у 2006 ро­ці й одразу став бестселером."Гадаю, що за цю книжку мені відірвуть голову. Але
треба було сказати те, що вважаю важливим, і я це зробила", - напише згодом авторка.
У центрі твору — дивовижна історія життя єврея Даніеля Штайна (Руфайзена), який, працюючи у гестапо, рятував людей, зміг вижити і згодом став католицьким священиком. Це людина, яка намагалася зрозуміти всіх і жити з усіма у мирі й злагоді, допомагати всім і нікого не засуджувати, до останнього залишаючись милосердною. Роман — не лише розповідь про митарства єврейського народу. В єдиному соціальному організмі тут співіснують євреї і німці, латиші й поляки, американці й росіяни. Картина світу, що виткана авторкою із поодиноких людських доль, розкриває загальні закономірності буття.
Мудра стара, що мешкає серед книг і мовчання. Озлоблена комуністка, доживають свій вік в ізраїльському притулку. Сорокарічна американка - нібито благополучна, але покалічена спогадами. Німкеня, заради спокутування провини свого народу працює в християнській громаді під Хайфою. Католицька черниця, нині православна, знайшла себе на Святій Землі. Ізраїльський радикал, неврівноважений підліток, сумний араб-християнин, фахівець з юдаїки. Велика політика і приватне життя. . А в центрі цього розрізненого і все ж відчайдушно єдиного світу - людина, з чиїм життям не здатна змагатися жодна література.
Книга гостро ставить багато проблем, неявно задає питання, але, на жаль, не може відповісти на жодне з них. І це зрозуміло. Ніхто не може зрозуміти справжні причини ненависті до євреїв, причини фашизму і націоналізму, прояви агресії на релігійному грунті, одержимість людьми деякими ідеями ...
Але ж всі ми люди. І ми можемо робити усвідомлений вибір. Ми не можемо вирішувати за когось, але ми можемо вирішити за себе.
Думаю, цю книгу просто необхідно прочитати кожній освіченій людині із здоровим розумом. Спробувати задати всі ці питання не комусь: ні політикам, ні суспільству, ні державі, а самому собі.
І якщо кожен спробує для себе знайти й усвідомити відповіді на нерозв'язні питання, думаю, в світі жити стане трохи легше.

/Files/images/knigi/zarubjn/ОГл.jpg

Уельбек М. Карта і територія: роман; пер. з франц. Л. Кононовича. — Х. : Фоліо, 2012. — 347 с.- (Карта світу. Франція)

Мішель Уельбек — один із найбільш непередбачуваних авторів сучасної французької прози. Його тексти інтригують, приваблюють і відштовхують водночас; вони завжди «на вістрі». «Карта і територія» (2010) — роман Уельбека, за який письменник уперше вдостоївся Гонкурівської премії — найпрестижнішої з літературних премій Франції. Чи випадало вам будь-коли читати книжку, на сторінках якої автор... убиває себе? Перед вами саме такий випадок. Здавалося б, у сучасній Європі ліберальні цінності запанували настільки всеохопно, що ніхто й ніщо вже не поставить їх під сумнів. Однак це вдалося Уельбекові. Митець і суспільство, покликання і гроші, самотність як свідомий вибір, самогубство як боягузтво - про все це говорить письменник у своему романі. Говорить сміливо і чесно.
Герой роману — митець Жед Мартен, інфантильний, самотній, невиразний. Слава його наздогнала цілком випадково: за серію фотокопій (саме копій) туристичних карт. Так і не зрозумівши причини незвичайної популярності, митець, відпочивши від першої хвилі слави, знову береться за свою творчість... До речі, в цей «відпочинковий» період у Мартена з’являється єдине, певно, кохання — розкішна російська білявка-бізнесвумен (пієтет ще часів літературних студій Уельбека до Росії проглядає і тут), але закінчується пристрасть так само невиразно, ніби її й не було зовсім, не могло бути, змаліла, зійшла нанівець.
Цього разу картини героя в реалістичному стилі стають новим бумом. Мільйонери та мільярдери злітаються на його творіння, здіймаючи ажіотаж до неймовірних цінових вершин. Олії до вогню слави підлив ще один герой роману — ...Мішель Уельбек, письменник-відлюдник, котрий написав рецензію на серію картин. Взамін отримав власний портрет роботи художника. Далі канва сюжету перетворюється на детективну — автор убиває себе, точніше, вбито літературного Уельбека — жорстоко, садистськи, страшно. І хоч убивцю знайдуть, як і мотиви (картина Мартена, яку оцінюють на ринку в понад 50 мільйонів євро). Висновок живого автора цілком невтішний. Покоління дітей, а Жед Мартен народився приблизно в середині 1970-х, уже не шукає сенсу в творах мистецтва. Його влаштовують концептуальні вироби, що дають можливість кожному глядачеві бачити в них те, що він бажає бачити. Або не бачити взагалі нічого.
Ще одна, чи не головна тема роману: смерть і старість (евтаназія батька Жеда, архітектора з покоління до постмодерного часу) — лякає ними автор чи намагається достукатись до нас, заґрунтованих кольоровими колажами поп-культури та міцно затиснутих шпагатами матеріальних оцінок?
Цілісний, багатошаровий, іронічний роман, зітканий із реальних постатей (ще один другорядний герой Бегбедер, автор роману «99 франків», у романі не доживе до глибокої старості й помре десь у 60), собі такого шансу Уельбек не дасть). Однак вигаданий (чи не вигаданий) художник, мільйонер і самітник, так і доживатиме свого одинокого віку на сільській віллі у фрустраційній бездіяльності, не наважившись на добровільну смерть (як і батько, помиратиме від раку травної системи). «Потім усе вщухає, лише трава ворушиться од вітру. Цілковита й остаточна перемога рослин» — постфутуристичний і закономірний кінець «Карти і території»...
І наостанок, варто згадати якісний, цілісний переклад Леоніда Кононовича (вишукана мова у стилі «такою не розмовляють», здається, вписується у тло роману.

/Files/images/knigi/zarubjn/Ог.jpeg

Хьог П. Смілла та її відчуття снігу: роман; пер. з дан. В Верховеня. - Х. Фоліо, 2013

Петер Хьоґ (нар. 1957 p.) — відомий сучасний данський письменник, чиї твори перекладено понад 30 мовами. Його книжки виходять мільйонними накладами. «Смілла та її відчуття снігу»(1992) — найвідоміший твір письменника, який одразу після публікації став бестселером. За його сюжетом було створено художній фільм.
Події роману розгортаються на початку 90-х років XX ст. у галасливому Копенгагені. Головна героїня роману - 37-літня Смілла – дочка ґренландського мисливця та данського лікаря. Після того, як матір одного разу не повертається з полювання, батько силоміць забирає її, ще тоді маленьку дівчинку, з Ґренландії й відвозить у данську школу-інтернат, де Сміллу мають пристосувати до цивілізації та всіх благ європейської культури. За роки так званої інтеграції їй не вдається закінчити університет, влаштувати сім’ю чи, бодай, побудувати дружні відносини з людьми, які її оточують. Єдине, що їй близьке й стерпне – це сніг, і вона одна з небагатьох знавців усіх тих кількадесят різновидів замерзлої води, котрі має знати кожен ескімос. У житті Смілли випадково з’являється маленький сусідський хлопчик Ісая, теж ґренландець, який дивним чином пригадує їй, ким вона є. Його несподівана смерть стає для Смілли втратою і одночасно викликом, який спонукає її розгадати низку таємниць і дізнатися, хто стоїть за вбивством Ісаї. Ця книжка неодмінно варта нашої уваги.

/Files/images/knigi/zarubjn/оГ.jpg

Штельмах, М. P. S. Григорія Сковороди... [Текст] / М. Штельмах. – Х. : Гімназія, 2013. – 315 с.

Марія Штельмах – киянка, поет і філософ. За фахом – телевізійний сценарист, довгий час працювала на каналі «1+1», промоушен видавництва «Фоліо» – за один рік вийшло 4 книги.
Ніхто не знає, як генії переживають кожну наступну хвилину своєї геніальності. Що вони при цьому відчувають. Як борються. Як тікають від своєї самотньої вдачі. У сучасному світі Григорія Сковороду знають здебільшого як геніального дивака-філософа, який ще у XVIII столітті спромігся віднайти формулу щастя. Але не всім відомо, що сам Григорій Сковорода щасливим не був. Тікаючи від світу, він намагався сховатися у власній філософії і не збожеволіти від усвідомлення своєї місії. А ще він покинув кохану. Зрікся церковних канонів. Залишив дім. Спростував гроші, славу й багатство. І після смерті народився знову. У XXI столітті. У тілі невдахи-поета, якого звали Сергій...

.

/Files/images/knigi/zarubjn/ог.jpg

Цаплиенко А. Ю. Экватор. Черный цвет & Белый цвет.- К.: ООО «Юрид. Фирма «Кордон», 2013.- 538 с.

Роман «Екватор. Чорний колір & Білий колір» - це історія, яка почалася під час війни в Афганістані і закінчилася в американській в'язниці «Полунскі», відомої своїм жорстким ставленням до тих, хто в ній знаходиться. «Екватор» це роман про любов, про війну і про батьківщину. Причому, невідомо, що для його героїв важливіше. «Кращий у Світі Мальчиш-Плохиш, який підносить буржуїнам патрони», - так дотепно і точно називає себе головний герой.
Людина з кумедним прізвищем Шут і зі звичайним ім'ям Андрій, займається справою, зовсім не жартівливою. Починаючи з часу радянської присутності в Афганістані, він торгує зброєю. У нього в кишені паспорти декількох країн, у тому числі, Ізраїлю, Росії, України. Це не заважає йому головний свій офіс тримати в одній із арабських країн. Основна дія книги відбувається в 2003 році. У цей час Шут дуже щільно займається поставками стрілецької зброї до Ліберії. Випадково чи навмисно, але літак з вантажем зброї, яку доставили для Шута, збивають. Екіпаж гине. Свідком катастрофи стала випадкова знайома торговця, африканка Мікі, з якою згодом у Шута виникає роман. Виявляється, що дівчина пов'язана з людьми з вищих ешелонів місцевої влади. Але це тільки створює для бізнесмена зайві проблеми.
Історія взаємин Мікі і Шута це головна сюжетна лінія. Вони то тягнуться один до одного, то кидаються врізнобіч. «Вся справа в тому, що ми білі, а вони чорні», - скептично оцінює ситуацію Шут. Намагаючись зрозуміти африканський спосіб життя, він занурюється в абсолютно незнайоме середовище. Знахарські традиції, загадкові цілющі напої, африканські багатозначні легенди, - все це тепер оточує Шута. І, найголовніше, заважає йому заробляти гроші відомим випробуваним способом.
У канву роману вплітається історія раптового багатства, яке з'явилося у Шута. Свого часу Андрій брав участь у секретних операціях транспортування іракської хімічної зброї колумбійським повстанцям. Це здавалося неможливим, але торговець зброєю придумав геніальну комбінацію, за допомогою якої він все це здійснив.
У Ліберії починається фаза активних бойових дій між повстанцями і центральною владою. Андрій потрібен і тим, і іншим. Він постачає зброю обом сторонам і йде на неймовірні хитрощі, щоб задобрити платників. Правда, в результаті своїх комбінацій він опиняється на боці повстанців, а його дівчина в таборі прихильників президента.
За випадковим збігом обставин, ліберійка Мікі гине. Шут ледве зміг пережити це. Він рятується наркотиками, і в кокаїново-опіумному угарі розмовляє з примарою лідера колумбійських партизан. Адже кокаїн теж колумбійського походження. По суті, команданте де Сильва це голос його логіки, він дає Андрію своєрідні підказки. Хто його друг, а хто ворог? Що є дійсністю, а що містифікацією? Хто насправді загинув, а хто залишився живий?
Звичайно, Мікі виживе і зустрінеться з Андрієм. Але ця зустріч відбудеться в абсолютно несподіваному місці і змусить Андрія розкрити головну таємницю свого бізнесу.
Роман побудовано таким чином, щоб до кінця дії всі сюжетні лінії злилися в єдину.
Головною сполучною ланкою всіх сюжетних ліній є герой, Андрій Шут.
Роман рясніє всілякими африканськими притчами, цитатами з пісень, повідомленнями новинних сайтів, алюзіями і просто роздумами героя. Автор старано дотримується точності в описах місць дії, чи то аеродроми в Ліберії, мегаполіси в Аравійській пустелі або колумбійські плантації коки. Адже автор все це бачив сам.

Середину ХХ початок ХХІ ст. назвали добою постмодернізму, тобто часом зародження якісно нового мистецтва, яке відчувало органічний зв’язок з попередньою культурною традицією та поєнувало час минулий, сучасний і майбутній. Воно не претендувало на роль наставника і судді. Це мистецтво реалістичної зображальності й фантасмагоричності, описовості й філософічності, раціоналістичності й містичності, "потоку свідомості" й гостроти сюжетної дії, серйозності та іронічності.
Його значущість і необхідність слід зрозуміти, оскільки без творчого підходу до нього не змогло б народитись нове.

.

Кiлькiсть переглядiв: 2245

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.