/Files/images/bukvi/Наш талісман.png

/Files/images/atributika/БІБЛІОНЧИК1.jpg

/Files/images/atributika/БІБЛІОНЧИК2.jpg

/Files/images/atributika/БІБЛІОНЧИК 4.jpg

/Files/images/bukvi/Історія про талісман.png

Наша школа — не звичайна. Тобто школа як школа. Є в ній і коридори, і класів чимало. Так, але не зовсім так. У школі оселився дивовижний мешканець. Вірніше, в одному з її приміщень. Чого він тільки не вигадує! А в які пригоди потрапляє! Коли ви про них дізнаєтеся, погодитеся зі мною - приміщення справді чарівне. І називається воно БІБЛІОТЕКА!

... Чудового літнього ранку засяяло сонце, зігріло кожну травинку, кожен кущик. Зашумів, задзвенів зелений ліс. Вийшли із трухлявих пеньків їжаки, висипали з-під соснової кори мурашки та сонечка, радісно загули джмелі, засюркотіли коники, заспівали птахи:
- Ура! А давайте якесь свято відзначати!
Мишки-сестрички запропонували влаштувати День народження. Всі погодились. На лісовій галявині, яка поросла голубими дзвіночками, під старим дубом розстелили скатерку, розставили посуд, звідкілясь принесли, прикрашений лісовими ягодами та горіхами, кількаповерховий торт.
- А хто іменинник? - раптом запитав Їжак.
Від неочікуваного запитання всі завмерли.
Першою отямилася Жаба:
- Точно не я. Я народилася навесні і спочатку була смішним пуголовком.
- І не ми, - пропищала одна із Мишок-сестричок.
- Ми також лише цієї весни народилися, - пояснила друга.
Заєць і собі промимрив:
- Я теж ще надто молодий, щоб святкувати такий пишний День народження.
- А я навпаки, такий стар-рий, що вже й не пам’ятаю, коли нар-родився, - прокаркав Ворон.
- Виявляється у нас немає іменинника, - долинуло з натовпу.
- Це значить, що у нас не буде свята? - мало не заплакала Жаба.
Над галявиною повисла незручна тиша. Раптом погляд Хом’яка впав на височенного дуба:
- Здається, я знаю! - вигукнув він і показав на дерево.
- А ви знаєте скільки йому років? - торохтіла Білка. - Двісті?! Триста?! Чи може , й тисяча?!
- Я живу довго, і скільки пр-ригадую себе, він завжди шумів листям, - відповів дідусь Ворон.
Всі дружно зітхнули і сумно подивилися на величезного кряжистого дуба. Аж раптом сонце померкло, налетів сильний вітер і небо миттю вкрилося хмарами. Загуркотів грім. Сяйнула блискавка.
- Ур-раган! Ур-раган! - прокаркав Ворон, і весь лісовий народ поховався у своїх норах та гніздах.
Через кілька хвилин пролунав страшенний тріск, мовби в небі зіткнулися дві громові хмари, і все стихло.
Щойно виглянуло сонце, усі побачили, що дуб повалився.

/Files/images/atributika/Без назви.png - У дитинстві ми гралися в піжмурки в його листі, - із жалем пригадав Дрізд.
- А я збирав під ним жолуді, - сказав Кабан.
- А тепер він лежить безпорадний та нікому не потрібний, - розплакалися Мишки-сестрички. - І ми так і не дізнаємося, скільки йому було років?
- Так, це несправедливо. Я думаю, що десь є той мудрець, котрий знає, як визначити вік дерева. - промовила молода Сова. - Хтось має піти на пошуки.
Всі опустили очі, нікому не хотілось вирушати в далеку мандрівку. На цьому, напевно, і закінчилася б наша невесела історія, якби не один маленький жучок. Він ніколи не втручався в розмови старших, знав, що на його думку однаково ніхто не зважить, але завжди уважно слухав і так хотів бути помітним та важливим.
- Я! Я піду! — сміливо, навіть для себе неочікувано, вигукнув він.
На світанку всі як один зібралися біля поваленого дуба, щоб провести мандрівника. Зладували йому клуночок і благословили в дорогу. Мишки-сестрички махали вслід Сонечку білими хустинками, аж поки він не зник із поля зору...

Уже далеко позаду залишилися і рідний ліс, і березовий гай, і квітучий луг, і навіть Світязь-озеро! Жучок був у захваті!
Аж раптом бачить: город, за капустиною Равлик повзе. Великий, рогатий, із хатинкою на спині.
- Агов, Равлику, ти бува не знаєш, де віднайти мудреця, який знає про все на світі?
- Ні, не знаю. Ось на тину Горобець сидить — запитай у нього.
А Горобець й не жде поки до нього звернуться, сам летить:
- Сонечку, а куди це ти мандруєш?
- Та от шукаю Великого Мудреця, - відповів жучок і повідав свою історію.
- Візьми і мене! Візьми і мене! - став напрошуватися Горобець.
- Та що ти до нього причепився? - раптом пролунав голос із високої густої трави.
Наполоханий Горобець пурхнув пріч.
- Хто ти?! - несміливо запитав жучок.

.

.

.

(Далі буде)

/Files/images/vzitka/З талісманом2.png

.


.

Кiлькiсть переглядiв: 1934

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.