ВАСИЛЬ ГЕЙ

Поет, прозаїк, публіцист. Людина, яка оголеним нервом відчувала біль матері-землі, яка направду розуміла мову джерела, вітру й пташини, яка жила у Слові – нелукавому, палкому, художньо довершеному, чистому, як мамина сльоза – це він, Василь Гей.

Євгенія НАЗАРУК,
член НСПУ

Народився Василь Степанович Гей 14 січня 1942 року в селі Заболоття Любомльського району на Волині в селянській родині. Дитинство і юність припали на важкі часи повоєння. Закінчив семирічку в рідному селі та середню школу в селищі Головно. В дитинстві мріяв стати інженером. Трудовий шлях розпочав завідувачем бібліотеки. Пізніше працював учителем у своєму селі, потім служив у війську. Деякий час навчався в політехнічному інституті. Працював журналістом у Любомльській районній та обласній молодіжних газетах.

У 1974 році закінчив з відзнакою Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова у Львові. Здобув фах літературного редактора. 16 липня 1968 року в газеті «Літературна Україна» була надрукована добірка віршів з передмовою Дмитра Білоуса «Поезії Василя Гея», яка стала справжньою заявкою на літературне ім'я. 1973-го вийшла у світ перша збірка поезій В. С. Гея «Закон вірності», після якої автора було прийнято до Спілки письменників України.

Дев’ятнадцять років він був керівником обласної літературної студії «Лесин кадуб». У 1989 по 2006 pp. очолював Волинську організацію Спілки письменників України. Письменницька організація та її керівник доклали багато зусиль до спорудження в Луцьку пам'ятника Тарасу Шевченкові (1995). Літератори Волині публікували статті, проводили заходи зі збору коштів на пам'ятник. Василь Гей – ініціатор та впорядник видання літературного альманаху «Світязь». Завдяки його громадській активності було проведено поетичне свято «Лісова пісня» в урочищі Нечимному. Видав кілька книг, присвячених 125-річчю і 130-річчю від дня народження Лесі Українки, зокрема, «Джерела безсмертного слова» (1996). Упродовж 2010-2015 років письменник провів у навчальних закладах Волині, бібліотеках понад 250 мовних уроків і тематичних зустрічей.

Працював позаштатним лектором Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти. Як керівник літстудії Луцької гімназії №18 (1990-і роки) та Волинського держуніверситету (1991-2001 рр.) упорядкував 2 номери гімназійного альманаху «Яровиця» та збірника студентських творів «Пора натхнення». Шістнадцять років Василь Гей був головою журі обласного етапу Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика.

Був ініціатором створеної ради з питань видавничої справи (нині експертна рада) при облдержадміністрації. Досвідчений автор і редактор надавав допомогу в підготовці до друку збірок молодих авторів.

Щедрим є доробок письменника й на пісенній ниві. Чимало пісень, які виконують професійні самодіяльні колективи України, поет створив у співпраці з відомими композиторами Анатолієм Пашкевичем, Олександром Синютіним, Миколою Збарацьким. Плідним був творчий дует поета В. Гея і композитора, народного артиста України О. Огородніка, який керує заслуженим народним ансамблем пісні і танцю «Колос».

Творчість письменника пронизана любов'ю до рідного краю, вірою в мудрість народу. В. Гей був патріотом української мови. Багато творів присвятив рідному слову. Він одним із перших в українській літературі звернувся до художнього втілення теми боротьби Української повстанської армії. У своїх творах письменник вдало поєднував архівні документи з роздумами про вічні проблеми добра і зла.

Василь Степанович Гей – автор понад 30 видань для дітей і дорослих, багатьох статей у всеукраїнській та обласній пресі. Окремими виданнями вийшли його книги «Закон вірності» (1973), «Крила Світязя» (1978), «Витоки» (1979), «Вічно пам'ятати» (1983), «Кольори вересня» (1985), «Краплі на листі» (1987), «Лесин кадуб» (1991), «Під сузір'ям калини» (1993), «Підрубане дерево роду» (1996), «Яворник» (1997), «Де маминим голосом тиша мовчить...» (2001), «Зоря з криничної води» (2002), «Кривавник рідного слова» (2004), «Вихор у стиглому житті» (2004) та ін. Упродовж 2011-2013 років вийшли вибрані твори у трьох томах (поезії, повісті, оповідання, етюди, публіцистика).

У 2015 році у видавництві «Надстир'я» накладом 1000 примірників побачив світ збірник пісень на слова Василя Гея «Коли вертаюся додому...». Пісні створено у співдружності поета з композиторами Волині й України – Анатолієм Пашкевичем, Олександром Огородніком, Мирославом Стефанишиним, Анатолієм Вольським, Олексієм Онишком, Віктором Герасимчуком, Володимиром Штихалюком, Олександром Синютіним, Галиною Васіною, Олександром Некрасовим.

Того ж 2015 року В. Гей видав вірші для дітей молодшого та середнього шкільного віку «Я живу на Волині». Автор книжки відкрив для читачів багато нового, цікавого в пізнанні рідного краю, його рослинного світу, історії.

В. Гей – лауреат всеукраїнської літературної премії ім. Андрія Головка (1997 р., за повість «Яворник»), обласної літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського (2002 р. за книги «Де маминим голосом тиша мовчить...», «При світлі сивої роси», «Зоря з криничної води»), міжнародної премії Дмитра Нитченка (2004 р. за пропаганду українського друкованого слова). У 2005 році Василю Гею вручено медаль «Незалежність України», яка встановлена Міжнародним академічним рейтингом популярності «Золота фортуна». Отримуючи медаль у Національній Спілці письменників України від її голови В. Яворівського та голови Генеральної дирекції рейтингу Д. Акімова, письменник сказав, що сприймає її і як відзнаку Волинській організації НСПУ, якій виповнилося тоді чверть століття. У 2006 році В. Гею присвоєне звання заслуженого діяча мистецтв України.

Серце Василя зупинилося 12 березня 2016 року на 75 році життя. Вічний спочинок знайшов на кладовищі у селі Гаразджа Луцького району.

Понад усе любив Україну. У людях цінував професіоналізм і не терпів лукавства. Волинянам Василь Степанович Гей відомий ще й як високий моральний авторитет, людина, яка впродовж свого життя жодного разу не допустила приниження інших. Таким його пам'ятатимуть усі, хто знав.

У колекції Волинського краєзнавчого музею (ВКМ) зберігається персональний фонд Василя Степановича Гея, переданий ним ще за життя.

Джерело: Волинська обласна бібліотека для юнацтва
Режим доступу: http://vollibr.org.ua/

.

Поліське село Заболоття… У хатині Геїв, що стояла на узліссі й нагадувала літеру Г, а радше – «ключ до родинного щастя», як не раз любив казати Поет, подвійне свято: Великий Василь малого приніс Василя. Ставши на порозі, ґречно мовив:
«Ось тобі, пане Степане,
кровина твоя,
ось тобі, діду Прокопе,
мрія твоя,
ось тобі, славна родино,
орач,
садівник
і коваль…»
Ішов 1942 рік.
Не судилося нашому краянину стати орачем у буквальному значенні цього слова. Натомість доля обдарувала його письменницьким хистом, вділивши щедрий шмат літературного поля.
Яким Василь Гей залишається у нашій пам’яті? Насамперед – великим працелюбом. У дарунок своїм читачам митець зоставив більше 30 книг. Остання з них – роман «Тенета для Полісся». Це його лебедина пісня.
Автор ніби щось передчував, бо дуже спішив показати світові своє зболене, витворене розумом ідушею дитя — твір про найсокровенніше: рідну землю, над якою нависла реальна загроза екологічної катастрофи. Василь Гей у видавництві «Надстир’я» навіть устиг погодити макет обкладинки та підписати до друку роман. На видання не вистачило ж коштів. Такі, на жаль, письменницькі реалії. Все ж принаймні тішить те, що прозаїк порадів уривкам цього роману, які були опубліковані в журналі «Дзвін».

Василь Гей був великим Поетом Сучасності. Правдолюбом. Людиною нелукавою, світлою. Його любов до України була щирою, не паперовою, не кишеньковою, а такою, що проростала із серця.

А ще Василь Гей був справжнім. Він писав – як жив, а жив – як писав. Його твори не потребували реклами. Читач сам знаходив книги письменника, бо в них – правда життя. Її, як би це пафосно не звучало, черпав із рідного Полісся. Звідси пішло його художнє слово, звідси – витоки його натхнення, його біль і жура, радощі й тривоги: «Я вдома. Сосни край воріт мене вітають. Над вікнами в наличниках щебечуть птиці. Вітаюся із ними я,тулюсь до хати і сідаю на порозі. І гріють одна одну дві душі – моя і хатина. У їхньому теплі народжується слово».
А як майстерно читав свої вірші Василь Гей! Іне тільки свої. У нього була чудово натренована пам’ять. Любив цитувати (і то дуже доречно!) Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Агатангела Кримського, Дмитра Павличка, Галину Гордасевич, Антоніну Листопад… Він любив гарне слово і сам був гарний у слові. Поділяв думку Олеся Гончара, що художня мова повинна бути «чиста, як сльоза». Обурювався, коли декотрі письменники, спекулюючи читачем, засмічують мову «усіляким матюччям», якого і так забагато у нашому житті.
Василь Гей умів по–щирому дивувати своїм ентузіазмом, невгамовністю душі. Якщо він щось робив, то робив на совість. Чи писав книгу, чи редагував текст, чи виступав на радіо або телебаченні… Саме Василь Гей став організатором видання літературного альманаху «Світязь», ініціював відзначення урочистостей на честь Тараса Шевченка й Лесі Українки, започаткував акцію «Урок веде письменник». Завдяки його громадській активності й наполегливості ми маємо гарне поетичне свято «Лісова пісня», яке щорічно відбувається в урочищі Нечимному. А чого варті «мовознавчі походеньки» небайдужого публіциста вулицями нашого міста! Від його пильного ока не могли заховатися ні назви–покручі, ні іноземні написи, що взяли в облогу древній Лучеськ, а відтак і нашу свідомість.
Василь Гей був великим Поетом Сучасності. Правдолюбом. Людиною нелукавою, світлою. Його любов до України була щирою, не паперовою, не кишеньковою, атакою, що проростала із серця. Тому й поетичні рядки, датовані 2002 роком, мовби з сьогоднішнього дня. Цим і визначається велич Поета:
…І знову на розпутті
нас б’є в лице негода:
Куди іти за щастям,
за правдою, куди?
Сусід на нас, бідових,
ще зирить, мов на здобич.
Чи ми щось завинили
святій своїй землі,
Що так вже густо родить
вона траву чорнобиль,
Що нам все дістаються
лукаві королі?
Вклонімося пам’яті Василя Гея. Причастімося його Словом і Піснею. Авін звідти, з небес, помолиться за наш ріднокрай – Полісся, яке любив понад усе вжитті і яке стало колискою для його творчості.

Джерел: газета "Волинь", 14.01.2017
Режим доступу: www.volyn.com.ua/

.

Народився Василь Гей 14 січня 1942 року в поліському селі Заболоття. Належало воно колись до Ковельського повіту, пізніше - до Головнянського, Шацького району, тепер воно - в Любомльському районі Волинської області. Розташоване біля витоків Припʼяті. Довкіл - піщані морени, ліси й болота (нині осушені). В долині біля села - сузірʼя джерел, найбільші з них - криниці Польова і Трактова є гідрологічними памʼятками природи.

Майбутньому письменникові було три роки, коли більшовики забрали на примусові роботи до Печори батька (сталося це на Водохреще, 19 січня 1945 року), звідки він уже не повернувся - виснажений і виголоджений, помер у залізничному вагоні по дорозі додому. А через 2 роки і 9 місяців, 22 жовтня 1947 року, сталінські людолови налетіли знову і вивезли до Сибіру діда Прокопа - більш-менш заможного селянина, який мав своє господарство, трохи землі, кузню, пасіку, ставочок.Разом із дідом було забрано його невістку Настю, дружину старшого сина Тимофія (Василевого дядька) з пʼятьма малими дітьми. Матір Василя Гея з трьома милими дітьми залишено вдома, оскільки хата була поділена на дві сімʼї. Після того, як більшу частину родини вивезено й кинуто в бараки міста Прокопʼєвська Кемеровської області, садибу в селі пограбовано й поруйновано - забрано до колгоспу сарай з черепичною покрівлею, кузню, пасіку, відрізано половину хати і клуні. Ці трагічні події відображені й осмислені з погляду нового українського часу у творах Василя Гея "Підрубане дерево роду" (поема, 1996) та "Гомін по діброві" (художньо-документальна повість у книзі "Вихор у стиглому житі", 2004).

Після закінчення семирічки в Заболотті та середньої школи в селі Головне Василь Гей працюва завідувачем бібліотеки та вчителем у своєму селі, потім служив у війську. Відтак - на журналістській роботі: в любомльській районній та обласній молодіжній газетах. З відзнакою закінчив Український поліграфічний інститут ім. Івана Федорова (нині Українська академія друкарства) у Львові, здобув фах літературного редактора. 19 років був керівником обласної літературної студії "Лесин кадуб", 17 літ очолював Волинську організацію Спілки письменників України, яка тепер має статус Національної. До жодної політичної партії, в тім числі й комуністичної, не належав. Поет, прозаїк, публіцист. Член Спілки письменників з 1974 року, Автор більше 20 книжок, багатьох статей в обласній пресі та всеукраїнських газетах і журналах ("Літературна Україна", "Слово Просвіти", "Урядовий курʼєр", "Вітчизна", "Дзвін") з проблем екології, утвердження державності рідної мови. Ініціатор та організатор видання альманаху "Світязь" обласної письменницької організації, упорядник та редактор 11-ти його випусків. Лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. Андрія Головка, Міжнародної премії ім.Дмитра Нитченка та обласної літературно-мистецької премії ім.Агатангела Кримського. Заслужений діяч мистецтв України.

Помер 12 березня 2016 року у Луцьку.

Джерело: Письменники Волині: довідник Волинської обласної організації НСПУ/ упор. Ніна Горик. - Луцьк: ВАТ "Волинська обласна друкарня", 2010. - 80 с.

Твори

Гей В. Батько Рік і дванадцять місяців : вірш-казка / В. Гей. – Луцьк : Надстиря, 2007. – 16 с.

Гей В. Великоднє світання: поезії / В. Гей. – Луцьк: Волин, обл. друк., 2009. – 152 с.

Гей В. Вибрані твори: у 3 т. Т. 1: поезії / В. Гей. – Луцьк: Волин. обл. друк., 2011. – 640 с.

Гей В. Вибрані твори : у 3 т. Т. 2 : повісті, оповідання, етюди / В. Гей. – Луцьк: Волин. обл. друк., 2011. – 464 с.

Гей В. Вибрані твори : в 3 т. Т. З : публіцистика / В. С. Гей. – Луцьк: Волин. обл. друк., 2013. – 448 с.

Гей В. Визволяймося від лукавого: ст., рец., нотатки / В. Гей. – Луцьк: Волин. обл. друк., 2009. – 156 с.

Гей В. Витоки : поезії / В. Гей. – Київ : Молодь, 1979. – 72 с.

Гей В. Вихор у стиглому житі: повісті, оповід., етюди / В. Гей.

Гей В. Вірші моєї юності / В. С. Гей. – Луцьк : Надстиря, 2013. - 64 с.

Гей В. Вічно пам’ятати : поезії / В. Гей. – Київ : Рад. письменник, 1983. – 118 с.

Гей В. Голос і пульс української крові: наближення до таємниці Кобзаря / В. Гей // Слово Просвіти. – 2014. – 1-15 січ. – С. 13.

Гей В. Де маминим голосом тиша мовчить... : восьмивірші з рідного села / В. Гей. – Луцьк: Волин. обл. друк., 201. – 124 с.

Гей В. Закон вірності: поезії / В. Гей. – Київ : Рад. письменник, 1973. – 60 с.

Гей В. Зоря криничної води : поезії / В. Гей. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2002. – 232 с.

Гей В. І піснею хата багата : твори для нар. хору та вокал, ансамблів / В. Гей, О. Огородник. – Луцьк : Надстиря, 2004. – 160 с. Гей В. Кольори вересня: поезії / В. Гей. – Львів : Каменяр, 1985. – 54 с.

Гей В. Кому важка наука рідномовності? / В. Гей. – Луцьк : Надстиря, 2008. – 80 с.

Гей В. Краплі на листі: поезії / В. Гей. – Київ: Рад. письменник, 1987. – 98 с.

Гей В. Кривавник рідного слова : поезії / В. Гей. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2004. – 40 с.

Гей В. Крила Світязя : поезії / В. Гей. – Київ : Рад. письменник, 1978. – 88 с.

Гей В. Лесин кадуб : поезії / В. Гей. – Львів : Каменяр, 1991. – 111 с.

Гей В. Любити, захищати рідну мову – то націй моральна висота! / В. Гей // Слово Просвіти. – 2013. – 21-27 лют. – С. 9.

Гей В. Під сузір’ям калини / В. Гей. – Луцьк : Гранослов, 1993. – 64 с.

Гей В. Під сузір’ям калини : народозн. календар / В. Гей. – Вид. 2-ге, доповн. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2006. – 115 с.

Гей В. Підрубане дерево роду : поема / В. Гей. – Луцьк : Надстиря, 1996. – 32 с.

Гей В. Погашений світильник: короткі оповід., поезії в прозі / В. Гей. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2010. – 100 с.

Гей В. Посвяти. Повітання. Побажання: поезії / В. Гей. – Луцьк : Волин. кн., 2007. – 148 с.

Гей В. При світлі сивої роси : з літ. щоденника : ст., виступи, рядки з рец., принагідні записи / В. Гей. – Луцьк : Вежа, 2001. – 272 с.

Гей В. Чого кигичуть «книги»?: поліс, етюди / В. Гей. – Луцьк: Надстиря, 2006. – 88 с.

Гей В. Що крає у краї туман? : повість із життя, творчої і нетворчої діяльності неформального, непартійного мистецького товариства «Багаття» / В. Гей. – Луцьк : Волин. обл. друк, 2009. – 76 с.

Гей В. Я живу на Волині: вірші для дітей молод, та серед, шк. віку / В. С. Гей. – Луцьк: Надстиря, 2015. – 64 с

Гей В. Яворник : повість, оповід. / В. Гей. – Луцьк : Надстиря, 1996. – 172 с.

Про письменника

[Некролог] // Волинь-нова. – 2016. – 15 берез. – С. 9.

Василь Гей // Уроки рідного слова. Письменники Волині – дітям // упоряд. М. Хомич. – Луцьк, 2003. – С. 29

Василь Гей // Волинь літературна : наші сучасники / ред.-упоряд. Н. Горик : зб. матеріалів про письм. Волині, членів НСПУ. – Луцьк, 2010. – С. 36-37

Василь Гей // Письменники Волині : довід. Волин. обл. орг. НСПУ/ упор. Н. Горик. – Луцьк, 2010. – С. 10-13

Василь Гей: «Приємлю слово нелукаве» : біобібліогр. покаж. / Упоряд.: А. А. Понагайба, Н. Д. Хом’як. – Луцьк : Твердиня, 2013. – 104 с.

Ващук Г. Поет – це той, хто змушений писати коли пече, кривавиться душа / Г. Ващук // Новий погляд. – 2016. – 17 берез. – С. 2.

Від «Вершника» до «Великоднього світання» // Гей В. С. Вибрані твори. У 3 т. – Луцьк, 2011. – С. 13-21

Горик Н. Пам’яті Василя Гея : вірш / Н. Горик // Волинь-нова. – 2016. – 19 квіт. – С. 9.

Денисюк В. Творчість реалій життя і глибоких почуттів / В. Денисюк // Гей В. С. Вибрані твори. У 3 т. – Луцьк, 2011. – С. 6-13

Душа письменника болить за рідне слово і за свій народ // Луцький замок. – 2005. – 7 квіт. – С. 12

Клімчук Л. Доля, засіяна на Василя / Л. Клімчук // Луцький замок. – 2012. – № 3. – 19 січ. – С. 9

Клімчук Л. Про що говорять відомі волиняни біля багаття / Л. Клімчук // Луцький замок. – 2010. – № 14. – 1 квіт. – С. 10

Ковальчук О. Василь Гей : «Подвижницька вірність місії просвітянина» / О. Ковальчук // Слово Просвіти. – 2016. – 24-30 берез. – С. 6.

Коли вертаюся додому...: пісні на слова Василя Гея. – Луцьк: Надстиря, 2015. – 116 с.

Корнелюк Д. Гей Василь Степанович / Д. Корнелюк // Корнелюк Д. Духовне небо Волині. – Луцьк, 2007. – С. 239

Лис В. Вічний шлях Василя Гея / В. Лис // Українська літературна газета – 2016. – 25 берез. – С. 15.

Листопад А. Березнева сльоза : Василеві Гею / А. Листопад // Волинь-нова. – 2016. – 15 берез. – С. 9.

Назарук Є. Це лиш крила у даль відлітають , а душа залишається тут / Є. Назарук // Волинь-нова. – 2016. – 15 берез. – С. 9.

Філатенко А. Незабутні зустрічі на сторінках книги / А. Філатенко // Волинь-нова. – 2010. – № 34. – 27 берез. – С. 11

Штинько В. Василеві Гею вручено медаль «Незалежність України» / В. Штинько // Волинь. – 2005. – 25 жовт. – С. 1

Штинько В. «Вдихаючи тепло своє у слово» / В. Штинько // Волинь-нова. – 2014. – 6 груд. – С. 12.

Щоб у слові не вигас вогонь : сторінками творчості Василя Гея / упоряд. В. Денисюк. – Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2002. – 124 с.

Якубовська М. Витоки долі, роси і краси / М. Якубовська // Волинь літературна : наші сучасники / ред.-упоряд. Н. Горик : зб. матеріалів про письм. Волині, членів НСПУ. – Луцьк, 2010. – С. 39-45

Якубовська М. З пам’яті роду, з болю і квіту життя / М. Якубовська // Слово Просвіти. – 2012. – 16-22 лют. – С. 10

ВОЛИНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ ПРО ВАСИЛЯ ГЕЯ