БІБЛІОТЕКА ОЗ "Шацький ліцей"

Народився український поет-гуморист Никифор Білоконь

Білоконь Никифор Григорович (06. 04. 1909 – 21. 10. 1975) – поет-гуморист.

Никифор Білоконь народився в с. Букатинка, нині Могилів-Подільського р-ну Вінницької області, в селянській родині.

1934 року закінчив Херсонський педагогічний інститут.

Працював художнім керівником та режисером у театрах Омської, Тюменської, Курської, Херсонської областей. В дні війни 1941—1945 років працював у Миколаївському українському театрі імені Тараса Шевченка, який був евакуйований до міста Тайга Кемеровської області Росії.

У 1952—1964 роках керував літературним об'єднанням при редакції обласної газети «Наддніпрянська правда» (Херсон). У 1968—1971 роках був відповідальним секретарем Херсонської організації Спілки письменників України.

Друкуватись Білоконь почав 1951 року. Відтоді його пісні та гуморески з'явилися на сторінках обласної та республіканської преси, низки збірників, альманахів.

Перша збірка ліричних та жартівливих пісень «Я ще, друзі, молодий» побачила світ 1958 року. Більшість з них покладено на музику композиторами Григорієм Компанійцем, Яковом Цегляром, Глібом Копосовим, Костянтином Лістовим.

У поемі «Савчине весілля», значною мірою автобіографічній, зображено події громадянської війни.

Переклав українською мовою п'єсу Всеволода Вишневського «Раскинулось море широко». Переклав російською мовою п'єсу В.Суходольського «Кармелюк».

Автор поетичних збірок «Поправки дядька Савки» (1961), «Припарки дядька Савки» (1964), «Щипавки дядька Савки» (1965), «Савчин ужинок» (1969). Розробляв жанр «щипавок» – сатиричних побутових малюнків. У «межах дозволеного» висміював бюрократизм, соціальну демагогію, недоліки сімейного виховання, суспільних звичаїв. Наскрізний образ творчості – дядько Савка – дотепний, лукавий, спостережливий виходець із народу.