.png)
.jpg)
Народився відомий японський письменник Кобо Абе
А́бе Ко́бо (справжнє ім'я— Абе Кіміфуса) — японський письменник, драматург і сценарист, один з лідерів японського повоєнного авангарду в мистецтві.
Основна тема творчості— пошук людиною власної ідентичності в сучасному світі. За романами «Жінка в пісках», «Чуже обличчя» і «Спалена карта» в 1960-х роках режисером Хіросі Тесігахара були зняті кінофільми.
Абе народився в Токіо 7 березня 1924 року. Дитинство і юність Абе провів в Маньчжурії, де його батько працював на медичному факультеті Мукденського університету. У 1943 р., у розпал війни, за наполяганням батька він їде в Токіо й вступає на медичний факультет Токійського імператорського університету, але через рік повертається в Мукден, де стає свідком поразки Японії у війні.
У 1946 р. Абе знову їде до Токіо, щоб продовжити освіту, але не вистачає грошей, та і лікарем він ставати не дуже хотів. Проте в 1948 р. Абе закінчує навчання і отримує диплом. Не пропрацювавши лікарем й дня, він обирає літературний шлях. До того часу відносяться його ранні твори, в яких втілені враження його дитячих років від перебування в країні іншої культури,— «Дорожній знак в кінці вулиці» (1948) та інші. Одружився Абе, будучи студентом, його дружина— художник і дизайнер по професії— ілюструвала обкладинки до багатьох його творів.
У 1951р. вийшла повість Абе «Стіна. Злочин S. Карми», що принесла письменнику літературну популярність і удостоєна вищої в Японії літературної премії— премії Акутагави. Надалі Абе Кобо розширив повість, додавши ще дві частини: «Борсук з Вавилонської вежі» та «Червоний кокон». Невлаштованість, самотність особистості— ось лейтмотив «Стіни». Ця повість визначила письменницьку долю Абе.
Як кожна молода людина його покоління, він пережив захоплення політикою, був навіть членом японської Компартії, з якої вийшов на знак протесту проти введення радянських військ в Угорщину. Відійшовши від політики, Абе цілком віддався літературі і створив твори, які принесли йому світову популярність. Опублікування «Четвертого льодовикового періоду» (1958), що з'єднав в собі риси наукової фантастики, детективного жанру і західноєвропейського інтелектуального роману, остаточно зміцнило становище Абе в японській літературі. Всесвітню славу принесли письменнику що з'явилися один за одним романи «Жінка в пісках» (1962), «Чуже обличчя» (1964) і «Спалена карта» (1967). Після їх появи про Абе заговорили як про одного з тих, хто вершить долі не тільки японської, але й світової літератури.
Ці романи Абе займають центральне місце в його творчості. І за часом створення, і за змістом до них примикають романи «Людина-ящик» (1973), «Таємне побачення» (1977), «Що увійшли до ковчег» (1984).
Особливий художній погляд Абе давав привід критиці у різні роки називати його то фантастом, то авангардистом, то японським Сартром, то японським Достоєвським.
Одним з найважливіших моментів, які визначили його літературні, та й життєві, позиції, було прекрасне знання світової літератури.
Абе Кобо був не просто літератором, він уславився як людина різноманітних здібностей та обдарувань, чудово розумівся на класичній музиці, був мовознавцем і фотографом, драматургом, і сценаристом.
Його п'єси «Чоловік, що перетворився на палицю» (1957), «Привиди серед нас» (1958) та інші переведені на багато мов світу. Одинадцять років— з 1969-го по 1980 р.— Абе Кобо володів і керував своєю власною студією. За ці роки він як режисер поставив безліч вистав, таких, наприклад, як «Рибка-фальшивка», «Чемодан», «Друзі» та ін. Крім того, що трупа акторів під керівництвом Абе з тріумфом виступала в Японії, вона здійснювала турне по США і Європі, причому також з неймовірним успіхом. Багато романів Абе екранізовано.
На схилі життя письменник проживав самотньо у відокремленому котеджі в районі гірського курорту Хаконе, друзів не мав, не підпускав до себе сторонніх людей, не любив журналістів. На запитання «У чому сенс життя?» в одному зі своїх останніх інтерв'ю 1992 р. Абе відповів: «Ніякого сенсу немає, а є лише захопливий процес його вгадування».
У 1992 році письменник був одним з кандидатів на Нобелівську премію з літератури. Але несподівана смерть 12 січня 1993 року позбавила його цієї нагороди.
.
.jpeg)
Коментарi