УСІМ ЖІНКАМ З НАГОДИ СВЯТА

Я — ЖІНКА
Нехай мені доля вготовила муки:
Не камінь на плечі, а цілий обвал,
Я буду до щастя протягувать руки,
Я буду молитись на свій ідеал.
Нехай моя доля знедолено плаче,
Карає і мучить нестерпним життям,
Я — все-таки сильна! Я — щось-таки значу!
Я — світ цей дивую красивим дитям!
Накотяться біди — повинна здолати.
Підкотиться туга — повинна мовчать.
Немеркнуче світло: я — жінка, я — мати!
Запалена Богом остання свіча.
І хто мене кине — покинутим буде.
Хто словом осудить — осудиться сам.
Земна і небесна. Такою пребуду.
Такою достанусь грядущим вікам.
Ганна ЧУБАЧ
Коментарi