БІБЛІОТЕКА ОЗ "Шацький ліцей"

ВИШИВАЛА УКРАЇНУ...

Вишивала мати квіти,
Лебедів і Світязь...
Вишивала ніжне віття
І сердитий вітер.
Вишивала крила долі
І очі світанку.
Вишивала волинянку
На житньому полі...
Вишивала смутку сіті,
Високість орлину.
Вишивала Україну
В калиновім цвіті!..

Петро МАХ, волинський поет

.

***

І раптом те одлуння із небес,
Що радістю над світом пролітає...
Знак оклику дівчина вишиває
На рушнику святім: “Христос воскрес!”
А, може, ти і душу мою тут
Означиш, щоб веселкою горіла?..
У рушників, як у пісень є крила, -
Вони нас кличуть лиш у висоту!

Петро МАХ, волинський поет

.

ВИШИЙТЕ, МАМО, ДОЛЮ МЕНІ

Вишийте, мамо,
Долю мені
На полотні рушника...
Вишийте так,
Щоб вона на стіні
Мріла, як цвіт вишняка.
Вишийте, мамо,
Все, що було,
Все, що ще буде в житті.
Щоб навкруги білим цвітом
Цвіло,
Ніби не на вишитті.
Вишийте, мамо,
Близькі стежки,
Дальні дороги мої...
Щоб і копиці,
І копи, й стіжки,
І журавлі, й солов'ї...
Щоб на отому,
Як біль, полотні -
Все моє щастя сплелось...
Вишийте, мамо,
Долю мені
І щоб усе в ній -
Збулось!

Петро ГОЦЬ, волинський поет

Автентичні візерунки Шацького краю

РУШНИК

Подаруй мені, мамо, рушник,
Подаруй, нехай буде на згадку.
Буду згадувать очі твої,
Як побачу красу-вишиванку.
Це не просто красивий рушник,
Це недоспані мамині ранки.
В нім журба і надії її
І солодкі пісні-колисанки.

Олексій БУДЧИК, волинськй поет

.

РУШНИК

Палало високе полум'я,
А з нього - птахи червоні.
Писалася серцем повість
Століттям на спомин.

Оце вам - свята надія:
Народна душа пречиста,
Які б там вітри не віяли -
Вистоїть.

Микола ЛУКІВ

.

РУШНИК

Під рушником у нашій хаті – рамки,
Неначе родоводу береги.
Ось юні мої сестри, як веснянки,
Ось тата й мами лиця дорогі.
Під рушником у хаті в нас хлібина
Священним духом дише на столі.
В ній мисль і праця – суть моя людинна,
Добро і правда рідної землі.
Ось парубок стає на партовину*
І поруч з ним – кохана у вінку.
А ось спускають в землю домовину
На білому із чорним рушнику.
Над вічними житами України,
Минаючи мелодію легку,
Летить душа Малишка солов’їна,
Летить у білий світ на «Рушничку».
На ньому квітнуть ружі та блавати
І палахкочуть радощі та біль.
Коли гостей стрічаємо у хату,
Підносимо на ньому хліб і сіль.
Ввібравши думи та безсоння мами,
Сестринських пальців лагідне тепло,
Пливе рушник, мов шлях, поміж полями,
І сяє надімною, мов крило.

______________________________________________
*Партовина – рушник (діал.)

.

РУШНИК

Подаруй мені, мамо, рушник,
Подаруй, нехай буде на згадку.
Буду згадувать очі твої,
Як побачу красу-вишиванку.
Це не просто красивий рушник,
Це недоспані мамині ранки.
В нім журба і надії її
І солодкі пісні-колисанки.

Олексій БУДЧИК, Волинь