Помер французький письменник Франсуа Рабле

Франсуа́ Рабле́ (фр. François Rabelais; *бл. 1493—1494 років, Шинон— † 9 квітня 1553 року, Париж)— французький письменник.

Точна дата народження невідома— як версії називають 1493 і 1494 роки. Імовірно він був сином шинкаря (за іншими свідченнями— аптекаря, що займався і торгівлею спиртними напоями). Рабле втратив матір у ранньому віці, за іншими версіями, був дуже рано покинутий нею і відданий до монастиря.

За волею батька, стає учнем у францисканському монастирі Сельї, потім у монастирі Де Ля Бометт, згодом потрапляє, також як учень, в кордельєрське абатство у Фонтене-ле-Конт (Fontenay le Comte).

Недостатньо освічений, щоб присвятити себе одній із «ліберальних професій», Рабле пішов у ченці на 25 років. Чернече життя викликало в ньому різкий спротив, він ставився з відразою до неуцтва ченців, їх неробства і розпусти. Коли незадоволення ченців, викликане частими знущаннями з них Рабле, прийняло форму переслідування, Франсуа втік із монастиря, проте скоро повернувся, але через рік остаточно вийшов із францисканського ордену й перейшов у бенедиктинський. Проте, до монастиря він більше не вступав, а жив як простий священик при дворі єпископа мальєзеського (Maillezais), Жофруа д'Естісака, що вирізнявся високим рівнем освіти.

У 1530 році, зберігаючи звання священика, він вступив до медичного факультету університету Монпельє. Тут він читає публічні лекції з медицини (пояснення «Афоризмів» Гіппократа і «Ars parva» Галена), друкує деякі наукові твори та модні тоді «альманахи», нарешті, практикує, як лікар, не зважаючи на те, що ступінь доктора медицини він офіційно отримав значно пізніше. Цю свою діяльність продовжує він і в Ліоні, куди переїздить з Монпельє,— та саме тут він ступає на той шлях, на якому йому призначено було здобути безсмертну славу: у 1532 або 1533 році з'являються в першій редакції дві перші книги його знаменитого роману "Гаргантюа та Пантагрюель" під псевдонімом «Алькофрібас Назьє» (анаграма його імені і прізвища).

Важливою подією в житті Рабле, майже одночасно з випуском перших книг «Гаргантюа», була його поїздка до Рима в ролі секретаря Дю-Белле. Рим збагатив його спостереженнями, цінними для сатирика, адже його критика спрямовувалася переважно на зіпсоване католицьке духівництво. Під час другої поїздки до Риму, при папі Павлові III, Рабле, запобігаючи перед кардиналами та іншими впливовими особами, домігся від папи прощення своїх багатьох провин (у тому числі і втечі з монастиря) та дещо поліпшив своє матеріальне становище. Проте, переслідування духівництва і парламенту, які виражалися навіть у спалюванні його книг, примушували його, не зважаючи на заступництво короля Франциска I, переїздити з місця на місце, поневірятися й постійно потерпати за свою особисту безпеку, особливо з огляду на часті прояви насильства щодо його найкращих друзів та однодумців.

Нарешті, в 1551 році він отримав парафію в Медоні (містечко біля Парижа), де видав четверту книгу «Пантагрюеля». Хоча анафеми Сорбонни не вщухали, та могутня протекція (серед інших— Діани де Пуатьє) дозволила авторові вести відносно спокійне життя до самої смерті. Помер він у Парижі в 1553 році.

КНИГИ РАБЛЕ У ФОНДІ БІБЛІОТЕКИ ЗОШ І-ІІІ СТ, СМТ ШАЦЬК:

/Files/images/knigi/zarubjn/dorosl/рабле.png /Files/images/knigi/zarubjn/dorosl/рабле3.png /Files/images/knigi/zarubjn/dorosl/рабле2.png /Files/images/knigi/zarubjn/dorosl/БМЛ. Рабле, Свифт, Распэ.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 114

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.