БІБЛІОТЕКА ОЗ "Шацький ліцей"

Народився відомий данський казкар Ганс Крістіан Андерсен

Ганс Крі́стіан А́ндерсен (*2 квітня 1805, Оденсе— †4 серпня 1875, Копенгаґен)— данський письменник, казкар.

Ганс Крістіан Андерсен народився в Оденсе— місті на данському острові Фюн. Його батько був бідним шевцем, мати Ганна Марі Андерсдаттер— прачкою. У 1816 р. батько Андерсена помер, і хлопчикові довелося працювати заради прожитку. Він був підмайстром спершу у ткача, потім у кравця. Згодом працював на цигарковій фабриці.

У 1819 р., купивши перші чоботи на зароблені гроші, Ганс Крістіан відправився у Копенгаґен. Там він вивчав літературу, данську, німецьку і латинську мови, відвідував уроки у балетній школі.

Упродовж року в Копенгаґені Ганс Крістіан намагався потрапити до театру. Спершу він прийшов додому до відомої співачки і, від хвилювання заливаючись сльозами, просив її влаштувати його в театр. Вона обіцяла все влаштувати, але, звісно, не виконала своєї обіцянки. Але завдяки чудовому сопрано і його проханням, а також із жалю, Ганса Крістіана, незважаючи на не ефектну зовнішність, прийняли до Королівського театру, де він грав другорядні ролі. Та з часом його все менше й менше задіювали у виставах, відтак почалася вікова ломка голосу і його звільнили. Колеги з театру говорили, що вважають Андерсена поетом. Сприйнявши цю пропозицію близько до серця, він починає писати.

Ганс Крістіан склав п'єсу в п'яти актах і написав листа королю, переконавши дати гроші на її видання. До цієї книги входили й вірші. Також він подбав про рекламу і дав анонс у газеті. Книгу надрукували, але ніхто її не купував, тож її використали як обгортку. Ганс Крістіан не втрачав надії і запропонував театру поставити виставу за його п'єсою. Йому відмовили «з огляду на повну відсутність досвіду в автора». Але запропонували вчитися через добре до нього ставлення та зважаючи на його бажання. Люди, що поспівчували бідному і чутливому хлопчикові, також поклопотали перед королем Данії Фредеріком VI, який дозволив йому вчитися в школі в містечку Слагельсе, а потім в іншій школі в Гельсінгерi за рахунок скарбниці. Це означало, що більше не потрібно буде думати про шматок хліба, про те, як прожити далі. Учні в школі були на 6 років молодші за Андерсена. Він згодом згадував про роки навчання в школі як про найпохмурішу пору свого життя, через сувору критику ректора навчального закладу, та болісно переживав із цього приводу до кінця своїх днів. У 1827 році Андерсен завершив навчання. До кінця життя він робив на письмі безліч граматичних помилок— Андерсен так і не опанував грамоту.

Першими творами Андерсена були нариси про мандрівки, роман “Імпровізатор”, але справжню славу письменник здобув своїми казками. Коли вийшли його перші казки “Кресало”, “Принцеса на горошині” “Русалочка”, про них заговорили скрізь. А коли він написав “Гидке каченя”, багато знайомих та й незнайомих зрозуміли, що в цій казці відображено багато чого з його власного життя, і деякі “друзі” цілком легко пізнавали себе в образі курки, кота та інших.

Твори Андерсена, особливо його прекрасні казки, перекладались різними мовами, про нього заговорили і в Франції, і в Англії, і в Німеччині, а в Данії ще довгий час не визнавали уже відомого казкаря і продовжували його “повчати”.

Популярність Андерсена росла з кожним роком в усіх народних прошарках. Особливо любили свого казкаря діти. Часто, побачивши його високу, худу, незграбну постать, діти підбігали і віталися з ним.

У 1835 р., у переддень Різдва, вийшла друком невеличка книжка Андерсена «Казки для дітей». Це стало доброю традицією — до кожного Різдва митець видавав нову книжку, і данці сприймали її як чудовий різдвяний подарунок для своїх родин. Усього Андерсен написав 158 казок, і тільки 12 із них створено на основі традиційних фольклорних творів. Отже, поняття літературна казка якнайкраще відповідає творчості цього видатного митця, який сам вигадував казкові історії. 1837 р. була видана казка «Русалонька», 1838 р. — «Непохитний олов’яний солдатик», у 1840-х роках — «Гидке каченя», «Снігова королева», «Соловей», «Дюймовочка», «Дівчинка із сірниками», "Дикі лебеді" та ін. Так, до 1872 р. Андерсен видав 24 збірки казок. Ще за життя письменника його казкові твори почали перекладати англійською та іншими мовами світу (нині його казки перекладено 145 мовами).

Влітку 1872 р. Андерсен упав з ліжка й дуже забився. Він так і не одужав після цієї травми, але прожив до 4 серпня 1875 р.. Помер у будинку свого друга банкіра Моріца Мельхіора.

На час своєї смерті Андерсен уже здобув світову славу. Він отримував стипендію від данського уряду як «національна гордість». Уже до смерті казкаря розпочалося планування встановлення йому пам'ятника, який зараз стоїть на площі перед ратушею у Копенгаґені.

Україна відкрила для себе Андерсена у 1873 р. Тоді вперше українською мовою 24 казки данського письменника переклав М. Старицький («Казки Андерсена з короткою його життєписсю»). Твори Андерсена російською мовою перекладала Марко Вовчок. Згодом Андерсена перекладали П. Грабовський, М. Загірня (М. Грінченко: 50 казок під назвою «Казки Андерсенови», 1906, 1918, 1919), Олена Пчілка, М. Рильський та ін. У перекладі О. Іваненко побачили світ збірки «Принцеса на горошині» (1956) та «Казки» (1964, 1970, 1977). Інсценізації творів Андерсена входили і входять до репертуару театрів України (Ужгород, Рівне, Севастополь та ін.).

У 1953 році в Данії засновано міжнародну Андерсенівську премію для пошанування дитячих письменників, чия творчість здобула широкий резонанс. Цієї премії удостоєні українські письменники Б. Чалий і В. Нестайко.

ТВОРИ АНДЕРСЕНА У ФОНДІ БІБЛІОТЕКИ ОЗ НВК"ЗОШ І-ІІІ СТ.-ГІМНАЗІЯ" СМТ ШАЦЬК:

У ЗБІРКАХ:

ПРО ПИСЬМЕННИКА: