БІБЛІОТЕКА ОЗ "Шацький ліцей"

Народився український письменник Михайло Осадчий

Михайло Григорович Осадчий (нар. 22березня 1936, с. Курмани, Недригайлівський район, Сумська область— пом. 5липня 1994, Львів)— український журналіст і письменник. Дисидент, політичний в'язень СРСР.

Народився в сім’ї селян-колгоспників.

1958 закінчив факультет журналістики Львівського університету. Працював редактором і старшим редактором Львівської телестудії. З 1960 Осадчий на викладацькій роботі у Львівському університеті. Був редактором університетської багатотиражної ґазети, заступником секретаря парторганізації факультету з ідейно-виховної роботи. З 1965 — старший викладач кафедри журналістики Львівського держуніверситету. З 1962 член КПРС. 1963-1964 — інструктор по пресі Львівського обкому партії. Член Спілки журналістів України.

Самостійно, без аспірантури і наукового керівника, написав і успішно захистив 25.06 1965 кандидатську дисертацію "Журналістська діяльність Остапа Вишні (1919-1933)".

Осадчий виступав в обласній і республіканській пресі як журналіст і літературознавець, а також публікував художні твори. Видавництво "Каменяр" випустило збірку його віршів "Місячне поле", весь тираж якого був знищений у зв’язку з арештом.

Заарештований 28.08.65 за звинуваченням у тому, що проводив "антирадянську агітацію і пропаганду". Засуджений 18.04.66 на закритому судовому засіданні до 2 р. таборів суворого режиму. Карався в таборі № 11, сел. Явас у Мордовії, працював столяром. У тюрмі й таборах нажив хворобу шлунка.

Під час обшуку в таборі в грудні 1966 в Осадчого конфіскували зошит з перекладами Г.Лорки, поетів прибалтійських республік і власними віршами.

Звільнившись, письменник не міг одержати прописку у Львові і влаштуватися на роботу, його затримували за порушення паспортного режиму. Зрештою, прописався у Львівській обл., став робітником у Львівському комбінаті глухонімих. Написав біоґрафічну повість про О.Вишню "Геній сміху, або зустріч із вождем", де розкриває маловідому сторінку стосунків літераторів з партійними вождями 20-х років. 1968 поширив у самвидаві повість "Більмо", передав її через московських дисидентів на Захід, де вона 1971 вперше вийшла друком. Повість стала відомою в світі і була перекладена багатьма мовами.

Як свідчить Н.Світлична, Осадчий приніс цю повість І.Світличному, який сказав, що книга дуже цікава, але потребує доброго літературного опрацювання. Книгу фактично переписав Я.Ступак, обумовивши при цьому, що Осадчий зберігає таємницю його участі.

Удруге Михайло Григорович був заарештований у січні 1972, одночасно з багатьма представниками української інтеліґенції, за звинуваченням в "антирадянській агітації й пропаганді". Осадчому інкримінувались його статті, вірші і проза, зокрема, повість "Більмо". Рецензентами творів Осадчого були доктор філологічних наук М.Матвійчук; М.Нечиталюк - тоді кандидат, згодом доктор філологічних наук, викладач факультету журналістики Львівського університету; Г.Книш — поет, член Спілки письменників України, висновок яких став основою для засудження Осадчого.

4-5 вересня 1972 в закритому судовому засіданні Осадчий був засуджений за ст. 62 КК УРСР до 7 р. таборів особливо суворого режиму і 3 р. заслання. Карався в таборі ЖХ-385-1, сел. Сосновка, Мордовія. Брав активну участь в акціях протесту - голодівках, писав листи і звернення.

1977 пише листа Л.Брежнєву, що згідно з Указом від 08.02.72 йому загрожує примусове вислання в м. Суми на примусові роботи, за 900 км від сім’ї - дружини і двох дітей. Осадчий розглядає це можливе заслання, де його можуть побити (як його матір) і навіть убити (як брата, вбитого 05.04.75 - ця справа не розслідувалася), як явну погрозу чи натяк на долю брата.

1978 він звернувся до американського народу, сенату і президента США Дж.Картера, що двічі був репресований, причому вдруге за видану на Заході повість "Більмо", що з ним розправилися руками кримінальників (1975 Осадчий був побитий у пересильній тюрмі), а тепер йому обіцяють, що на засланні його вб’ють. Він просить надати йому американське громадянство.

1978 українська діаспора присудила Осадчому літературну премію ім. І.Франка.

У січні 1979 письменник прибув на заслання в сел. Милва, в 2-3 км від м.Троїце-Печерська, республіка Комі. Працював кочегаром. Мав відпустку 10 днів, відвідав рідних у Львові. Повернувшись, працював сторожем. За нез’ясованих обставин згорів склад, який охороняв . Йому пред’явили позов на 1500 крб.. 04.10.79. проти Осадчого порушено кримінальну справу за ст. 99 КК РРФСР ("необережне знищення або пошкодження державного або громадського майна". Максимальний термін - 3 р. позбавлення волі). Осадчому оголосили, що коли він до 01.01.80 виплатить вартість збитку, завданого пожежею, то справа буде припинена. 29.12.79. А.Д.Сахаров перевів Осадчому потрібну суму телеґрафом і повідомив про це місцевим органам міліції. Однак під різними бюрократичними приводами гроші Михайлові на пошті не видавали. Тим часом знайшлися „свідки“, що Осадчий сам підпалив склад. Суд постановив стягнути з нього збиток у розмірі 500 крб.

Після заслання Осадчий повернувся до Львова. Довго не мав роботи, потім працював вантажником, двірником, кочегаром.

В листопаді 1987 Осадчий - один з ініціаторів створення Української Асоціації Незалежної Творчої Інтеліґенції (УАНТІ). З 1988 він редактор самвидавського журналу "Кафедра". 02.12.87 невідомі увірвалися в його помешкання в м. Києві і побили. Неодноразово по телефону йому погрожували розправою. 22.12.88 Осадчий був офіційно попереджений про кримінальну відповідальність "за дармоїдство".

1991 він захистив в Українському Вільному університеті в Мюнхені докторську дисертацію. З 1993 доцент кафедри журналістики Львівського університету. Почесний член Швейцарського відділення ПЕН-клубу. Член ради Львівського відділення Спілки письменників України.

Помер 05.07.94.