БІБЛІОТЕКА ОЗ "Шацький ліцей"

Народився найвидатніший представник італійської літератури епохи Відродження Торквато Тассо

ТАССО, Торквато (Tasso, Torquato — 11.03.1544, Copренто — 25.04.1595, Рим) — італійський поет, теоретик поетичного мистецтва, найвидатніший представник італійської літератури пізнього Відродження.

Син поета Бернардо Тассо, Торквато певною мірою успадкував родинну традицію. Втім, попри це, він також здобув юридичну освіту, студіював в університетах Падуї та Болоньї. У Венеції написав першу рицарську поему «Ринальдо» (1561) і вчений трактат «Розмірковування про епічну поезію», в якому обґрунтував близькість епічної поезії і сучасного йому рицарського роману, доводячи необхідність упорядкування сюжету і композиції останнього. У 1565 р. Тассо оселився у Феррарі, служив кардиналові Л. Д'Есте, згодом — герцогові Альфонсові II. Світ придворного життя припав Тассо до душі, до того ж, поет швидко здобув визнання в аристократичному середовищі. У 1572 р. його пасторальна драма «Амінта», яку поставив придворний театр, викликала фурор.

У 1575 р. поет розпочав роботу над своїм найзначнішим твором — поемою «Визволений Єрусалим»; він встиг завершити її до того, як його спіткала нервова хвороба, яка вряди-годи призводила до нападів божевілля. Тассо знемагав від жаху перед інквізицією і загробними стражданнями. Цей жах був природним як на той час, коли в Італії була дуже сильною контрреформація, а спалення єретиків ставало звичайною справою. Вразливий, обдарований багатою уявою, поет катував себе передчуттями та каяттям і «стосовно себе був ще жорстокішим інквізитором, ніж святий трибунал» (Де Санктіс). У 1579 р. після сутички з герцогом Д'Есте Тассо на 7 років потрапив до шпиталю св. Анни, який фактично став для нього в'язницею. У 1586 p., звільнившись із ув'язнення, Тассо залишив Феррару. Останні роки провів у Римі, де ним опікувався Папа Климент VIII. Було навіть вирішено коронувати поета лавровим вінцем на Капітолії — так само, як два століття тому коронували Ф. Петрарку. Проте Тассо не дожив до щасливого дня свого тріумфу.

В пізній період творчості він створив другу редакцію «Визволеного Єрусалима», вилучивши з поеми всі епізоди, пов'язані з коханням. Ця редакція не набула визнання, потай від автора було відновлено першу редакцію поеми, і слава її дійшла до наших днів. До літературної спадщини Тассо входять іще католицька за духом поема «Сотворенний світ» (1594), майже 30 філософських і значна кількість ліричних віршів.

Успіх поеми «Визволений Єрусалим «був великим і тривалим, імена героїв Тассо стали прозивними. Живописці створили чимало картин за сюжетами "Визволеного Єрусалима". Окремо треба відзначити роботи французького художника Н. Пуссена, який багато років жив у Римі. Найвідомішими його картинами на сюжет поеми є «Ринальдо й Арміда» (1627) і «Танкред і Ермінія» (1630-ті pp.). He менш популярними є сюжети «Визволеного Єрусалима» і в музиці. Варто згадати бодай про опери, написані за твором Тассо французьким композитором Ж. Б. Люллі («Арміда», 1686), німецьким композитором К. В. Глюком («Арміда», 1777), Д. Россіні («Танкред», 1813). Епізод з «Визволеного Єрусалима» придався для лібрето опери Дж. Верді «Ломбардці у першому хрестовому поході» (1843), сюжетом якої стала історія кохання християнки Джизельди до молодого турка Оронта, котрий заради неї перейшов у християнство і загинув у лавах хрестоносців.

Сама постать поета стала підставою для виникнення в літературі легенд про Тассо, які приписували йому божевільне кохання, породжене пристрастю до Елеонори Д'Есте, сестри правителя Феррари. З образом Тассо-в'язня пов'язана концепція одвічної ворожнечі між володарем і поетом та прокляття долі, яке неодмінно загрожує поетичному генієві. Тассо став протагоністом поеми Й.В. Гете «Торквато Тассо» (1789), про нього писали Дж. Н. Г. Байрон у поемі «Скарга Тассо» (1817) та Дж. Леопарді у діалозі «Тассо і його демон» (1826). Ф. Ліст присвятив йому свою симфонічну поему «Тассо» (1849).

Українською мовою деякі твори Тассо перекладали М. Орест, О. Мокровольський і Д. Павличко.І. Полуяхтова.