БІБЛІОТЕКА ОЗ "Шацький ліцей"

Народився Нобелівський лауреат, письменник Габрієль Гарсія Маркес

Габріє́ль Хосе́ де ла Конкордія Гарсі́я Ма́ркес - колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нейштадтської літературної премії 1972 року, лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року. Представник літературного напрямку «магічного реалізму». Один із найвизначніших письменників Латинської Америки ХХ століття.

Старший з шістнадцяти дітей, народився 6 березня 1928 року у Колумбії в містечку Аракатака - бананового порту на березі Карибського моря. Коли Гарсіа Маркес був ще дитиною, його батько, низькооплачуваний телеграфіст, переїхав з дружиною в інше місто, залишивши Габріеля на виховання батькам дружини. Особливо близький Гарсіа Маркес був зі своєю бабусею, що розповіла йому чимало легенд і міфів, які лягли в основу багатьох творів майбутнього письменника. Дід Гарсіа Маркеса, полковник у відставці, розповідав онукові «нескінченні історії про громадянську війну, своєї молодості».

Після смерті діда (1936) Гарсіа Маркес недовгий час навчався в Баранкілья, поки не набув достатньо знань, щоб відвідувати школу в м. Зіпакіра недалеко від Боготи, де він отримав ступінь bachillerato, що приблизно відповідає диплому випускника коледжу в Сполучених Штатах. У Колумбійський університет на юридичний факультет Маркес вступив у 1947 р. - в тому ж році в боготской газеті «Спостерігачі» («Espectador») була опублікована його перша повість «Третя відмова» («La tercera resignacion»). Протягом наступних шести років у цій же газеті побачили світ близько дюжини оповідань Габріеля. Переїхавши в 1948 р. в Картахену, письменник продовжив свою юридичну освіту і два роки по тому став репортером у «Геральд» («Heraldo»), де вів постійну рубрику «Жираф». У 1954 р. Гарсіа Маркес знову повертається в Богота і стає репортером «Спостерігачів».

Як серйозний прозаїк Гарсіа Маркес вперше проявляє себе в 1955 р., написавши повість «Палає листя» («La hojarasca»). В цей же час він друкує в «Спостерігачі» 14 статей з морського життя, де розкриває факти перевезення контрабанди колумбійськими військовими кораблями. Ці статті викликали такий скандал, що газета була закрита, а Гарсіа Маркес, посланий у Європу кореспондентом «Спостерігачів», залишився без засобів до існування. У 1958 р. він побереться з Мерседес Барча; у них два сина - Родріго та Гонсалес.

Пропрацювавши в Європі позаштатним журналістом два роки, Гарсіа Маркес влаштувався в Пренс Латина - кубинське урядове агентство новин, а в 1961 р. переїхав у Мехіко, де заробляв на життя сценаріями і журнальними статтями і у вільний час писав книжки.

Однак комерційний успіх Гарсіа Маркесу приніс у 1967 р. роман «Сто років самотності» («Cien anos de soledad»). Перше видання роману, про який Пабло Неруда із захопленням писав, що це, «можливо, найбільше одкровення на іспанській мові з часів "Дон Кіхота"», розійшлося за тиждень і викликало, за словами провідного перуанських письменника Варгаса Льоси, «літературний землетрус». У цьому романі вигадані село Макондо (списана з містечка Аракатака, де Гарсіа Маркес провів своє дитинство) символізує собою Латинську Америку, а її засновник Буендіа зі своїми нащадками - історію світу. «Сто років самотності» - це справжні літературні джунглі, - писав американський критик Вільям Макферсон. - Це фантастичне поєднання магії, метафори та міфу».

У центрі наступного роману письменника «Осінь патріарха» («El otono del patriarca», 1975) - гіперболізірованний образ вигаданого американського диктатора, який розглядається з різних кутів зору. Роман «Хроніка оголошеної смерті» («Cronica de una muerte anunciada») з'явився в 1981 р.; новаторський за формою, він розповідає про вбивство, по-різному сприйняте різними і ненадійними очевидцями. Через рік після виходу в світ «Хроніки ...» Гарсіа Маркес отримав Нобелівську премію з літератури «за романи й оповідання, в яких фантазія і реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цілого континенту».

Продовжуючи жити в Мехіко, Гарсіа Маркес частину часу проводить і в Картахенє, на батьківщині. Кажуть, що він особистий друг Фіделя Кастро - і це незважаючи на те, що політика Куби, де письменник часто буває, далеко не в усьому йому подобається.

Помер письменник 17 квітня 2014 у віці 87 років у своєму будинку в Мехіко. У зв'язку зі смертю письменника влада Колумбії оголосила в країні триденний траур, а президент Колумбії Хуан Мануель Сантос залишив повідомлення в своєму Twitter: "Тисяча років самотності і смутку через смерть самого великого колумбійця всіх часів, висловлюю свою підтримку і співчуття родині".

ПРО МАРКЕСА У ФОНДІ БІБЛІОТЕКИ ОЗ НВК "ЗОШ І-ІІІ СТ.-ГІМНАЗІЯ" СМТ ШАЦЬК: