.

КОЛЕКЦІЯ ТВОРІВ

Приємно повідомити, що окремі твори, які представлені в даній колекції, увійшли до оригінальної української абетки "Абетковий словограй", що побачила світ у травні 2018 року і складається виключно з текстів, слова в яких починаються на одну літеру.

/Files/images/knigi/abetki/словограй.jpg /Files/images/я.jpg


З іншого боку, деякі твори з "Абеткового словограю" поповнили дану колекцію.
Окрім цього, для тих, хто сам творить подібні тексти, або цікавиться появою "свіженьких" творів, у мережі Facebook створено спільноту, яка так і називається "Українська абетка з текстів, де всі слова - на одну літеру..." Ласкаво просимо!!!

/Files/images/bukvi/СЛова.png

/Files/images/anmashki/kvti/метелики.gif

/Files/images/bukvi/zelen/А.gif

АНТИПОДИ

Аспірант аграрної академії Артющенко Андрій альтруїст, авторитетний апологет, азартний авантюрист.

Автобіографія Андрія — аннали адреналіну. Аристократична Англія, аномальна Африка, аскетична Азія — адресна амплітуда Андрієвих автоподорожей. Артющенко автомандрує автостопом, або автопрокатним автомобілем. Абияка архітектура, абстрактний арт Андрієві антипатичні.

Автомандруючи, аспірант активно акумулює, абсорбує агрознання, адже Артющенко агрохімік. Аналізує альфа-амінокислоти африканського ара́хісу, ареали акліматизації азійських абрикосів, айви, актинідії аргути. Аргументує анаболізм (асиміляцію) амонійного азоту, амоніфікацію актинобактеріями. Андрій Артющенко - автор авторефератів «Автентичні аграрні агрегати аборигенів Австралії», «Архівні археологічні агроартефакти апачів Америки».

Аркади архаїчних акведуків, арики — апофеоз Андрієвих агродосліджень.

Асистент академіка аграрної академії Арендаренка А.А. Аркадій Авдіюк абсолютний антипод Андрієві. Амбітний, авторитарний, агресивний, аморальний аларміст. Автоподорожі Авдіюку - атипові, а аспірант Артющенко - "антиадекватний" Аркадій апелював Андрієві агродослідження, атакуючи (апріорі!) абсурдними аргументами, афішуючи аудиторії анормальний апломб.

Аркадієве антагоністичне аутодафе — абищо, анекдот, ахінея!

Аудиторія аплодувала аспіранту Артющенку.

___________________________________________

СЛОВНИЧОК:

Абсорбувати — вбирати, поглинати
Абстрактний — безпредметний, конфігуративний
Авантюрист — шукач пригод
Автентичний — який походить із першоджерела, справжній
Авторитарний — диктаторський, тиранічний, деспотичний
Авторитетний — впливовий, поважний, кваліфікований
Акведу́к – споруда для подачі води до зрошувальних полів з вищого місця
Акліматизація - процес пристосування організму до змін в довкіллі
Актинідія аргута — вид витких рослин із їстівними плодами
Акумулювати — накопичувати, збирати
Аларміст — панікер, поширювач необґрунтований чуток, що викликають тривожні настрої
Альтруїст — той, хто жертвує власними інтересами заради інших
Амбітний - самолюбний
Амоніфікація - процес розкладу органічних азотистих речовин із виділенням аміаку
Анаболізм або асиміляція – сукупність процесів синтезу органічних речовин із витратою енергії
Аннали — записи подій
Антагоністичний — непримиренно ворожий
Антипатія - неприхильність
Антипод — цілковито протилежний іншій людині
Апелювати — опротестовувати, оскаржувати
Апломб — надмірна самовпевненість
Апологет - захисник
Апофеоз — обожнювання, прославляння, завершення події
Апріорі — само собою зрозуміло
Ареал — територія поширення
Арик — постійний зрошувальний канал в Азії
Архаїчний - старовинний
Аутодафе — прилюдне знищення

СВІТЛАНА ЛУКАШОВА


/Files/images/bukvi/zelen/б.gif

***

Бурий бобрик бродом брів,
Байдики бобер бив.
Біля броду буйвол брів.
Бик барана бив та бив.
Баран боязко брикався -
баран буйвола боявся.

Наталія Мавдрик


***

Бажав батько брату
Бити беззаконня:
- Бід буде багато
Брехунів – безодня.
Будь беззаперечним,
Бійся богохульних,
Буремно безпечних,
Без’язиких, будніх…
Бо «благословили»
Бувалу билину...
Борони бурхливо
Бога!
Батьківщину!

МИХАЙЛО УКРАН


.

БОРОНИ БОЖЕ

Борони Боже бути бездомним босоногим безпорадним (безпомічним) байстрюком (бути без батька); бути бездольним бродягою, бідним блукаючим бідолахою, безнадійно бажаючим бути багатим.

Борони Боже бути безмежно багатим безсоромним бандитом.

Борони Боже бути брудним бізнесменом, бажаючим безмірно багатіти.

Борони боже бути балакучим багатослівним балагуром (баламутом), безкінечно бити байдики, безпечно балакати багатоманітні байки багатолюдному базару. Блудлива безперервна балаканина – безперечне безглуздя, балаган.

Борони Боже бути безчесним банкіром, безцеремонним баришником.

Борони Боже бути баптистським бузувіром, блудливим батюшкою, безбожним богомазом, безпечним богохульним безбожником.

Борони Боже бути безпалим, безруким, безногим, безносим, безоким, беззубим, безволосим, безвухим, безголосим, безумним…

Борони Боже бути бездарним белетристом, безталанним бандуристом, божевільним болільником, безпутним бурсаком (бешкетником), безсовісним блазнем, безславним бурлакою, безпардонним барменом, безробітним бухгалтером, безжальним браконьєром, безперим беззахисним бузьком, безграмотним бібліотекарем…

Борони Боже бути банкрутом, брутальним бидлом (буйволом), буйним безплідним бараном, булькатим, банькатим брехливим барбосом; бути боягузом, буквально бездушним брухтом, блохою, бактерією, бридкою біомасою…

Володимир КОДЕБСЬКИЙ


.

БАРВИСТЕ БЕЗМЕЖНЕ БАЖАННЯ

Буває безмежним бажання -
Брести босоніж барвінком.
Безслідно, блакитним багаттям
Бентежити бязь, бадилинки.
.

Бадьора бистрінь безневинно
Бринітиме блюз берегами.
Близенько бобер безупинно
Будує, бере, барикади.
.

Бджоли буденно безладно
Батоги буркуна борознять.
Будяки бешкетують безкарно,
Близенько берізки бринять.
.

Бузина біліє барвиста -
Блискучі безмежні букети.
Багряний бар'єр барбарису
Боронить бордюр бересклету.
.

Бризом безмежним бузковим
Берегів бентежиться братство.
Броджу бульваром бадьорим,
Безпомічним будучи бранцем.

Андрій Nayt (ГАГІН)


/Files/images/bukvi/zelen/В.gif

ВЕДМЕЖИЙ ВЕЧІР

Вересневий вечір вівторка. Вітерець виграє верхів'ям верб,витанцьовує в вільшанику, веселиться .В вікнах вогники. Ведмеді вмиваються водичкою,вечеряють вареничками.Виплямкують, висьорбують, відпочивають. Ведмедиця, Варвара Власівна,вишиває волошки, виспівує.Ведмідь, Василь Васильович, ввімкнув відео,вайлувато відлежується,вимугикує. Волохате ведмежатко Волька-витівник,вигадник, вправно вирізає вимальовану витинанку,вдумливо всміхається, вдивляється в візерунок.Висмикує,відриває,викидає відрізане. Встає, вигукує :
-Вийшло, вийшло!!!
-Вже вправився?
-Висока вежа вийшла!, - відповідає Волька.
Ведмедиця вихваляє Вольку, виціловує. Ведмідь-тато визнає:
-Вітаю, вдало!
-Волько, віршика вивчи!
-Вже вчора вивчив, - ввічливо відповідає ведмежатко.
-Все виконав, відпочивай, - втішається ведмедиця-мати.
Веселий вечір видався в ведмедів.


СНІЖАНА БУТКО


.

***

Вештається вересень верха́ми,
Вишиває взори вогняні́,
Виплеканий вільними вітрами
Височіє владно вдалині…

Відвальсує вихором величним,
Вип’є виноградного винця,
Верховинним відгомоном вічним
Відгукнеться волею Вітця.

Христя Давидчак


ВІЙНА

Війна… Вогонь… Вкраїнські військові відважно воюють вранці, вдень, ввечері, вночі. Відстоюють волелюбність. Вінницький вчитель Влас - вродливий, врівноважений, відповідальний. Він вповноважений вести військо в Волноваському Водяному – воєвода, воєначальник. Він відмовляється виділяти, вберігає всіх, вірить в всіх.

Влас вхоронив Вдовенка, Верещака, Власенка, Вінніченка, Валявського, Ващеня, Воробця, Волохова, Ващука, Вербицького, Вовка, Васюка, Вітишина… Всі відлетіли. Велика, величезна втрата! Вшанували… Втомленому від втрат військовому вечорами вчуваються вірші Вовка, вислови Власенка.
Вітрюган, віхола… Важкі відрізки відстані: вплав, вповз, все вперед.

Вистріли, вибухи вбивають вкраїнців. Відстрелюються.
Вечорами вберігають вогонь. Власівські вояки вечеряють. Виспівують вкраїнських, вірші вичитують. Вузли вивалюють. В вузлах всяка всячина: вишиванки, витинанки, вирізки важливого, візерунки вималювані вдома. Втішаються…Віхтюк всіх вимальовує. Варвинець військові вислови виписує. Вернеться видрукує.

... Вірченко Володимир - військовополонений. Він втрапив випадково. Володя витримає все, вистоїть, вернеться в Верхньодніпровськ.

… Вінниця. Власова Валя відволікається від виліплювання вареників. Вверх вдивляється, вбачає Власову вишиванку. Виє.

Вивчивши вірш, Власова Валерія вмовкла. Вона вирішила вимолитися. Вклоняється Всевишньому. Вимовляє важливе, волає відчайдушно: «Всевишній, врятуй вкраїнське військо! Врятуй від втрат! Врятуй вітчима Власа! Врятуй Вітчизну! Вбережи від ворога! Вірю.»
Валентина вчуває волання. Вбігає. Втирає Валерію. Виють, волають вдвох.

... В Верхньодніпровську Володині вірні Віра, Віка. Віка втратила вимову. Вперше вересневого вечора ввімкнули "Вісті". Вдивляються, вслухаються все.
- Володя! - викликає Віра.
- Врятуйте! Визволіть! - вперше вимовляє в відчаї Вікторія.
Віка - Вірина відрада.

… Всупереч всьому вранці Влас, військо встають, вирушають впритул ворогові. Вони вистоять, визволять, врятують.

Вірмо! Вимолюймо! Вбереже Всевишній українців від ворога.

Наталія МАВДРИК


.

ВОЛОДАРКА ВЕСНА

Вовками вила віхола. Вітер – вихор, веремія! Вили вітри відьмами, відали вихрами. Ввечері вмить вияснювалось. Вночі вчорашній вітер, втомившись, втих. Вже вдосвіта вверху відсвічувався відблиск. Вись, все видноколо відразу виблакитнювалося. Відлиги відійшли. Випогоджувалося.

Величавим веселим вальсом вривається весна!

В висілку Вишневому веснонька віддавна виснилася. Вслухані в велич весни, всі вірили: віхоли, відчувши владу весни, відступили, вмерли, відзимки відійшли. Вирій врешті вертав весну.
Відтавали виярки, визеленювались вруна. Видолинок вирунював, веселішав відсоннями. Виходили волочбу водити, висівання. Волохатий Водяник, володар водойм, ворушить водою, вивільняється від водоростей, виводить Водяницю. Виповзають вовкулаки, відьми, всяка всячина.

Висинювалась Ворскла, віддзеркалюючи виблакитнену високість. Воскресала вода. Велика вода вселяла віру в високі врожаї.
Висвистуючи вітром, віджили, ваблячи, вітряки. Внизу вибивалися веселі вісники весни. Вигрівалися в вибалку вужаки. Весняно вбиралися вершечки високих вільх. Всохла велика вільха, весна відживила всього вершок. Вигострюючи віття, весну вже віщували вагітна вербиця, високий в’яз, верболіз, веснівка, верховіття вишень, відтак вовчок, вовчуг, ведмеже вухо, вужачка, восковник, воляр…

В високості – вервечка веселиків. Вирій вертав веснянок: вівсянок, волевах. Відцвітав волохатий верболіз, вовчинець.

Всюдисущий верховода вітер висушував вільготу. Визеленювався вишарець. Все висвітлювалось, висвічувалось, відроджувалось, воскресало. Віддавна весну відчували вазони, вони вже відцвітали. Вогкий волохатий вечір вздовж вулиць вліво, вправо виблискує веселими віконними вогниками.

Вгамувалася, втихла Ворскла. Випогоджувалося. Весна все визеленювала, вселяла відрадість.

Вранці вишнівці відчиняли вікна, вільготно-вільно вдихали, втішалися: відзимували! Виславляли весну, висурмлювали, вклонялися високості: врешті відкрилися вишні ворота! Відрадно! Всі весело витворювали віддарунки весні. Все викраснювалось, викрашувалось, вигрібалось, викупувалось, випещувалось, висаджувалось, вихолощувалось, вичепурювалось, веселилось – весніло! Виносили верстати: все вже взимку вироблено. Виблакитнювали вікна. Висинювали, вичервонювали, вохрили ворота. Вибілювали, випрасовували виткані вироби. Випікали, виварювили всього…

Воля веснувати володіла всіма. Вранці в Вишневому висілку всі вихорошувалися. Вичепурювалися вродливиці, викладали волосся віночком, взували весняну взувачку, виступці. Вдень вишивальниці, в’язальниці виносили віно: вигаптувані, візерунчасті вишивки, вишиті вистьобом, верхостьобом, вирізуванням, виколюванням, витинанням, вівсяночкою, виводом, вічками. Всі вдягали вінтажне вбрання, вишите виноградом, Вазоном, Восьмикуттям, вінцем, веснянками вишукані взірчасті вишиванки, виходили весну веснувати. Вулицями водили веснянки, «ворона», «ведмедя», витанцьовували виступця, влаштовували вистриби. Віршарі віршували…

Вигравала волинка. Велично виходили волхви, віщі, відуни. Вишні верховоди віддавали всім вдячність, вславляли Всевишнього Велеса.
Вулиця вирує. Всіх вабив вигін, він вельми вигукував, вигойкував, веселився, виводив вихиляси, витанцьовував виступця. Всі відрадно віншувалися. Вигін вабив велелюддям, вихором веселощів. Видовище вражаюче! Вишнівці величали весну. Відгомін відходив вверх, вдалину, врізнобіч. Виходили всенькими вулицями, виносили весняну випічку: веснянки. Вгощалися. В’яззю виписували віншування, вітання. Волхви воскресали вогень вільности. В відкритості, веселощах вгадувалася, возроджувалась відійська віра. Весь висілковий виріжок висипало вишнівцями. Воленька! Вітер – віяло.

Вибігали Велички, Велемири, Веселáни, Вишеслáви, Владислáви, Властомúри, Воїслáви, Волелюби, Володáри, Володимúрі, Всéволоди, Властомúри, Всеслáви, В’ячеслáви, Вишéни. Вслід виходили, внісши веселощів, величаві вишнівки в весняних віночках: вродливиці Вербáви, Верхуслáви, Веселáни, Вишеслáви, Вірýні, Віродáни, Вірослáви, Вістáнки, Владимúри, Владислáви, Властýні, Волелюби, Володислáви, Волόшки, Волі, Вселюби, Всеслáви… Велично виступали височенні витязі, величаві вусаті волхви, всезнавці-відуни, вічеві верховоди. Вистрибцем вибігали веснянкуваті веселуни, виставляли вітрячки, вигадували витребеньки. Візники вицяцьковували війя́ волячих возів.

Виносили випічки, вариво, вчащали всіх варениками, випеченими вергунами-веснянками, вишневим варенням. Вигадуючи витребеньки, витівники влаштовували всякі-всілякі витівки…
Вітри враз вриваються в ватаги, веселять відчайдух. Віяння вістунів-вітерців веселять вуличний вир.

Вдалині вперше вияснилась веселка. Видиво вражало! Виспівували вивільги, вилітали вірлиці, вугрин-вудвод. Висілківці взялися вити весняні, весільні вінки, виплітали всім. Всіх висипало веснянками. Вітровії вибілювали вії, волосся.

Висвятили вербу, відсвяткували Вербну, Великдень. Вечорами виспівували «Верше…»…

Весело, відчайдушно віють вітри волі. Визеленювались вилинялі вигони. Висілківці вигонили в’яток, воловики-воларі вперше виганяли воликів. Випаси виповнювалися вівцями, волами. Веселили весняні волячі вибрики. Вудкарі витягали вудки, весла. Відважні відчайдухи викупувалися в водах воскреслої Ворскли.

Війнув верховий вітер. Вчувався віддалений вигрім. Вгорі викаркувало вороння. Відучора всіх веселили вірлині вильоти, веселики, веснянки, в’юрки, вивільги. Верталися валюшні (вальдшнепи). В вільшнику виспівували вільшанки. Весело витьохкував відцвілий вишник. Видзвонюючи, вируючи, весняні води відног виповнювалися вщерть, водночас вільно впадаючи в Ворсклу. Водотоки вливалися воєдино. Водопілля. Велика вода!

Весна вагітніє, веселіє, весниться вже вповні! В височині вітерець, вітаючи весну, весело вигойдував віттям-волоссям, ворушив восьмивершими вітрячками. Вирунювалась, виквітала вонега. Вигойдувалося витке віниччя. Вияснений виднокрай веселив виливом втіхи.

Ввечері вітер враз вщух. Ввгорі виразно визорювалось: випливали Волосожар, Ворон, Волос Вероніки (Велика Ведмедиця), викочувався Великий Віз, Возничий, Волопас.

Втихали вишні вітри. Вродлива, відчайдушна, весела, всевладна весна володарювала, викохувала вруна, втішалася. Весна волила волю всіх. Вочевидячки відчувалося всім: воля візьме верх, віднині весна воістину вповні. Владарка весна величаво вальсувала!

Весні – вітальна визеленого віття весела вазочка! Всім – вдячних веснівок-веснянок вервечка-в’язочка!

_____________________________

СЛОВНИЧОК:
Весня́нки – весняні птахи; весняні обрядові пісні.
Вúріжок – кінцева частина села.
Вúступець – народний танок; туфлі.
Вúшарець – торішня трава.
Віднóга – притока.
Війя́ – дишло (моск.) воза.
Вінтáжний – одяг старовинний.
Вірлúця – орлиця.
Вовчинéць – молочай.
Волевáха – чапля.
Волхв – мудрець.
Вонéга – горобина.
Вýдвод – одуд (діал.).
Весня́нки – обрядове печиво.
В’язь – давнє письмо.
В’я́тки – молоді кобили.

Любов СЕРДУНИЧ


.

ВОРОНИНА ВЕЧЕРЯ

Ворона вперше взялася варити вечерю. Внесла велике відро води, всипала в воду вівсянку. Варила-варила, вирішила виявити винахідливість: влила вершки, вкинула вчорашній вінегрет.

В відрі вирувало. Ворона вертілася всюдибіч: витягла високоякісну вермішель, відкрила вишневе варення, відщипнула вісімнадцять виноградин, відламала восьмушку ванілі. Все вкинула, вимішала...

Вариво видалось вельми вегетаріанським. Ворона вирішила вкрасти вирізку. Вигасила вогонь, вирушила в “Велес”. Відважно влетіла всередину. Всі відвідувачки “Велеса”, вгледівши ворону, влаштували вереск. Виручили випадкові військові: взялись виганяти вертихвістку віниками.

Втікаючи, ворона втрапила в віддалений від виходу відділ. Вгледіла “Віскас”. Вхопила. Вправно вилетіла.

Вдома відновила вогонь, вкинула в відро віднайдені вишкварки, вкрадений “Віскас”.
- Все, вистачить, - вимовила вголос.
Вдоволена вмостилась відпочивати.

Влетів ворон.
- Вау! Вечеря! Вельми вдячний! - вигукнув.
- Втомився, вельмишановний? Виголодився? Всідайся! - відповіла.
Ворона впевнено влила вариво в ваганки*, - виглядало вдало. Ворон взявся видзьобувати.

Враз - випрямився, витріщився!!!
Ворона викрикнула:
- Вдавився?! Викликати ветеринара?!
- Води, - вимовив втишено ворон, випльовуючи вариво.
Випив воду, відкашлявся.
- Відпустило... - видихнула ворона.

Вона відвернулась. Ворон вмить вилив вариво в відкрите вікно.
- Виїв все! - виголосив, віддаючи вороні випорожнені ваганки.
- Вечеря вдалась? - взялась вона випитувати.
Ворон вирішив відбрехатися (вважатиме вередою, втратяться взаємини).
Вдавано ввічливо вимовив:
- Вдалась... Вражений...

Ворона вийшла вимити ваганки .
Вдивляючись в відро відверто відразливого варива, ворон важко видихнув:
- Вмру...

Вернувшись, ворона весело відрапортувала:
- В вівторок варитиму вареники, випікатиму ватрушки!

Ворон випив валер’янки...

______________________________

* Вагани — давгаста дерев’яна миска. Ваганки — зменш. до вагани

Світлана ЛУКАШОВА


.

***

Воланд взяв відьмине волосся, вимовив: "Вау...! Вишуканий відтінок! Вічна врода!". Вона весело всміхнулась, вислизнула, ввімкнула в вухах "Вінтаж", випурхнула вечірнім вітром.

Воланд, вдивляючись вдалечінь, важко видихнув: "Вона... вогонь..!"

Вечір видався вітряним.

Він вийшов, відсипав вовкулаці «Віскасу».

з Інтернету


/Files/images/bukvi/zelen/Г.gif


***

Горіховим Гаєм* грудень гуляє,
Гойно гойдаючи голе гілля;
Голуб голубку граційно ганяє,
Горнеться гарно, гуркоче: «Гопля...»

Гарячим глінтвейном гостяться гості:
Гамір громади, гітара грає;
Горять гірляндами гілочки гострі,
Галичиною грудень гуляє!

_____________________________

*Горіховий Гай — парк у Франківському районі міста Львова.

Христя Давидчак


.

ГОСТИНА

Гордієва Горпина
Готувала гостину:
Грудиночку, гомілочки
Гладущики горілочки,
Гуся, грузді, голубці,
Гріночки, гречаники,
Гірчицю, горох,
Гарбузяники,
Галичанські глухарі,
Горбушу, галушки,
Горішники, галеретки,
Глазуровані грушки.
Гармонія, гуслі грали -
Гості гарно гуляли:
Гліб, Гафія, Ганка, Гриць -
Гопки-гопки, гица-гиць!
Горнув Гнат Галину -
Гойдалася горобина...
Гигикали, гарцювали,
Гуртом голод гамували...
Господиня гордиться:
Гостина годиться!

НІНА БАГНЮК (ЛІНА ВЕРЕСЕНЬ)


.

***

Грізно грима грім горою -
Гонить гомін градобою.
Гнеться груш гнучке гілля.
Гонить гуси Гнат: - Гиля!

Володимир ЛУЧУК


/Files/images/bukvi/zelen/Д.gif

ДАЛЕКІ ДУМИ

Десь дуже далеко, Дніпро, і Дністер, і Джурин,
Дзюркочуть джерела, дерезами день догорає.
Доноситься дух деревію, дубових долин,
Дзвіночки дурманять, діброва дощів дожидає,
Дорвались джмелі до дворядника - дивні дива!
Додовбує дятел дупло в довгожителі-древі,
Димок долітає, дрігоче дрімливо душа,
Доспати, доснити, добачити думи у дневі.
Давно добираюсь, долаю доробки-роки,
Доволі! Достаток добув, доблукав, доробився.
Добратись до дня. Дотулитись. Дожити, дійти
Далеку дорогу додому, до друзів дитинства.

_______________________________

Джурин - річка в Україні на Тернопіллі.
Дворядник - рослина.

Наталія Хаммоуда


***

Джазом дощ долина́ – дивина…
Духмяні́є діброва довкола,
Дзюркотить джерелом далина́,
Дзеленчи́ть дзвонарем дрібночоло.

Догорає “добри́день” дотла,
Дозріває “добраніч” дотично
Джазом дощ долина́ –дивина…
Дріботить доленосно, довічно.

Христя ДАВИДЧАК


.

ДВОСЕРІЙНИЙ ДЕПОЗИТНИЙ ДЕТЕКТИВ

1

Двосторонній довгостроковий депозитний договір. Добре!

Думаю: дванадцятимісячний дванадцятивідсотковий депозит – джерело додаткового дармового доходу. (Добробут!). Довірливий депозитор де-факто добровільно, добродушно дав (доручив, депонував) дев’ятсот дев’яносто дев’ять доларів.

Далекосяжні дивовижні думки: доленосний добуток! Довічне, добре доживання..! Дар! Дача… дах!

2

Доводиться дивуватися. Дилетанство! «Дальтонізм»!

Діло далі дійшло до другої декади… Долар динамічно дибає догори… Дедалі – дужче! Депозитор:

- Дайте депозит достроково.

Дожидає довго.

- Дзуськи! Доларовий дефіцит!

- Дотримуйтеся договору!

Дзвінкоголоса дипломована ділова дівчина додає:

- Даруйте, даю довідку: директиви держави денонсували договір.

Демарш. Дисгармонія. Діалог… Добалакалися… Дискусія… Дисонанс…

- Дістали! Дайте дихнути… Досить доїти…

Депресія.

Дехто: «Демагоги! Деспоти! Деморалізація».

Дивакуваті депозитори, діждалися довгоочікуваних депозитів?

Дивовижно дзвенять довкола дорогі долари…

Депозитна диверсія!

Дорогі добродії, деградуюча держава давним-давно доручила дати депозиторам дулю (другу)!

Володимир КОДЕБСЬКИЙ


.

ДОБРЕ ДІЛО

Досить дужий дід Данило Дем’янович давним-давно думав добудувати дерев’яний дім. Десь два десятиріччя добрий дід Данило дбайливо доглядає дітей. Діти довіряють дідові, допомагають доводити до добра деякі діла, добувають дрова. Дід дарує дітворі дріб’язкові дарунки, дерев’яні дудки, домашні делікатеси. Данило Дем’янович – друкар. Дружелюбний дідусь друкує детективи, драматургію, деякі документи. Дім діда Данила досить дірявий: дощ добре доруйновує дерев’яний дах, довжелезні двері догнивають. Діти домовились допомогти дідусю добудувати давній дім. Денис, Дмитро дібралися до діброви, добули деревини, дівчата допомогли донести дерев’яні дошки додому. Діти домайстрували двері, доробили дах, добре допомогли дідові. Данило Дем’янович дуже довго дякував дітворі за добре діло.

З ІНТЕРНЕТУ


/Files/images/bukvi/zelen/ж.gif

***

Жовтопуза жабка Жанка жваво жувала жуйку. Жук Жорка жартував:
-Жанко, жвачку жуй живенько, журавлик жухкає!
-Жах! Жахіття! Жабка жахається, жуйку жбурляє,журиться,жабеняток жаліє.
-Жарт, Жанко! Жарт! -жужикає Жорка.
Жабка журливо жаліється жойворонку Женчику:
-Женчику, жахливий жарт Жорки!
Женчик жаліє Жанку :
-Жанночко, жменька журавлинки, жоржинка.
Женихається жайворонок до жабки.
Життя...

СНІЖАНА БУТКО


***

Живить жовтень жовтоцвіт жоржини,
жовтожаром жалить жартома, –
животіє жалем журавлиним
жовтогруда жриця – жовтизна…

Жовтощоке жито жереби́ться,
Життєдайно же́вріють жнива,
Жінка - жниця, жвава жартівниця,
Жадібно жадає жениха.

Христя Давидчак

.


/Files/images/bukvi/zelen/З.gif

***

Забуваюся. Зовсім зникаю.
Знов зриваю закритий замок.
Забагато зневажливих знаю,
Закодованих злістю зірок.
Зауваження знищили задум,
Зашарілись загублені знаки.
Звідусіль закликали зраду,
"За звитягу" запал зруйнувати.
Захворіла, змарніла, заплакала,
Заколисана зникла змія.
Замовчала занадто злякано,
Збожеволіла знову Земля.

ЮЛІЯ БЕРЕЗОВСЬКА


.

ЗИМА

Зимонька завила, зразу загула,
Закружила, захазяйнувала,
Завітрила, засніжила, замела,
Землю заметілями заткала.
Задубіла, зажурилася земля,
Змерзла зовсім, змучилась, заснула.
Закрутила завірюха звіддаля,
Захурделила, завіяла, задула.
Заховались зорі зазвичай,
З-за завії, звісно, заглядали.
Зблідли зовсім, затремтіли, знай,
Звисока зоріючи, зітхали.
Засміялась злісно заметіль,
Заскрипіла, злобою завила.
Замела, задула звідусіль,
Задихалася, загрозливо злетіла,
Збудувала замки заметіль,
Засопла, знесилено заснула.
Засвітилась зіронька. Звідтіль
Заясніло. Злість зима забула.
Засміялась зіронька згори —
Здолана зима! Земля зраділа!
Зацвілися зіроньки з землі,
Забриніли звуки, завесніло!
Зачарована, замріяна земля
Заспівала, знадно заквітчалась.
Затепліло, загуло здаля —
Зимонька занила, запручалась...
Затепліло! Здолана зима!

Надія КРАСОТКІНА


.

ЗАЙДАМ - ЗАСЬ!

(ЗАМАЛЬОВКА)

ПОНАД ПІВТОРИ ТИСЯЧІ СЛІВ

Зайнявся, забагровів захід. Злегка завівав західний зефір. Зверху – золотозоряний звід. Зоріло: з’являлися зорі-зернини, замріяно зиркали. Здвиження. Заховалися змії: земля здвигнулася. Задумливі зелені зорі застигали. Звичні, знайомі зірки звірокола зникали, змінювалися, знову з’являлися. Зорепадило. Звіздохватки знімали зірки. Згодом зорі здійнялися, згасаючи. Зверху зайнялося, заясніло, запалало. Загорялася заграва. Земля збирає зорі.

Зоремир зупинився, зогледівши зверху знак змієвидного звіра, заплющився… Залізо зачали з землі. Залізо – зброя. Золотавий захід заспокоював... Зненацька зойкнула зигзиця. Здалеку занюхав, зачув знайомі запахи. З зеленого затінку з’являлися знані земляки. Зміряв зором: засмаглі, зросту здоровецького, загадкові, здатні з’явитися з землі. Запоріжці заграли збір, згодом зібралися. Зрадів: застав знайомих! Зобачивши зворушливе Зоремирове замішання, знатні запоріжці запитально зиркали.
– Здоров’я зичу!
– Здоровий зноси – знову зароби! – зичили Зорикові, зобачивши зелену з… Знічев’я заскочений запитами, Зоремир знітився.
Зверталися з запитаннями, згадували звичаї... Згадувалися змаги запоріжців з загарбниками… Захоплення звично змушували задумуватися. Зімкнувши зіниці, Зоремир замріявся, захопився, зважував. Зупинився, замислений, зринулими здоров’ягами-запоріжцями заворожений. Зобачене змішалося з запахом землі, зі злетом зірок.

...Здійнялася зграя. Здригнувся: зайвина збадьорила Зоремира. Захотілося здійнятися зі зграєю, злетіти зигзицею, знайти земляків, загублене, забуте. Зненацька задума зникла. Збентежений, зором збагнув: здається, знову заволоділа згадка… Зворушене зримо зринуло закрученими знаками запитання. Зображення зустрічі з запоріжцями зникали. Зітхнулося. Зумів зосередитись: зумовили загадкові зів’ялі зачаєні звуки зусібіч, злецько запахло залежаністю, задавненістю зловісної злуки... З-з-замлоїло, з-з-затерпло, з-з-занило зсередини, зайшли зашпори!.. Знюхалися з зайдами, зауважив зірко Зоремир. Зопалу зраділи. Зреклися заповітів, забули. Заплющили зіниці, заколисалися... Здавна звідусюдні загарбники зиркали зизем, замишляючи зле. Зобачивши зиск, з’явилися зизуваті зайди-замрзи: зарослі, засмальцьовані, забиті, зате зубаті, зверхні, злостиві, загребущі. Заздро зазіхаючи, заглядали, здибленим звіром зиркали з закордоння, згодом, занадившись, загостювали, зазимували, заселилися – запанували, зазолотилися, зажиріли. Злізлися звідусіль зайди з загребущими замашками. Зайшлі, зачаївшись, зразу замислили зле. Завидки, зазіхання, зговір загарбників заманили, заарканили, забалакали, затуманили зір. Забрали Законник, зіпсували завидні, заможні землі. Занедбали, занапастили, заселили забіяками, завойовниками, заброхами-завидами. Зайди заборонили, знищили звичних Заграїв, Зваричів, Заславів, Звениславів, Звонимирів, Зв’яг, Злотанчиків, Збиславів, Злотоданів, Зореглядів, Здравків, Зоремирів, Зварів, Златоустів, Зореславів, Зорянчиків... Звабивши, збавили Забав, Збиславок, Золотунь, Зоринок, Златославок, Звениславок, Звонимир, Зореславок, Зірок, Златунь, Зорянок… Заполонили землі заморськими Захаріями, Занями, Зенонами, Зиновіями, Зосимами, Зоями, Зофіями, Зінаїдами...

Злагоду, затишок змінили зневірою. Запровадили застілля, зрівнялівку, згодом – здоржування, зверхність задля збирачів. Звісно, заперечували значимість запоріжців. Зросійщене, заполітизоване забродами Запоріжжя задихається! Звичаєвий закон зобов’язував. Зараз зникає звичне звичаєве зерно. Зникає значення Запоріжжя! Забракували, заплутали заповітні закони, змарнували звичаї, земства, забур’янили землі, завели заморські звичаї-завди, завізні. Заборонили Зільник-Зеленосвяття. Значно заперечили, знівечили заслуги. Заборонили заперечення, запровадили замовчування злободенного. Запозичення згубили звичні, заповітні закони. Згубно запанували занесені звички. Зубаті зажери-загарбники запекло заповзялися – знищили, зухвало захопивши заповітні знамена, зайнявши землі, змки, займанки, землякам зоставили землянки зі зрубів, замчища, закамарки, зкутні, зазубні, зализні, затилля, зрештою – згарища. Запанщизнували землі. Залиґали, закріпачили, зробили заручниками, зкупами, злидарями, закаблучниками. Замотузили, затягнули зашморги, залили згубним зіллям – зеленим змієм. Заспокійливий збір – бомбування! Захмелили, захомутали, зацькували. Занесли заразу, запропастили!..

Затьмарило зір. Зло збороло, засмоктало. Затримують зловісні, злощасні забобони – засіб змусу… Зрадили задерикуваті зайди. Забрехавшись, злобствують. Заповітне, з зусиллями здобуте – знецінено.

Зоремирові защеміло… Здійняв зверху зірку зором: закортіло зірвати… Замислився… Зів’яла, згасла зірка загадкова. Зусилля зумовили зосередитись. Зродилося закономірне запитання: зщо? Заворожено? Зурочено? Зовсім! Залишається загадкою. Запечалля за запечаллям. Запитання за запитанням... Зажурено зітхнув. Знадобилася здатність запам’ятовувати. Зоремир зазвичай завше застосовував знання зі зводом законів запорізьких. Змалку злетіла, здійнявшись, зоря-зоряниця Зоремирова, змалечку захоплювався зух запорогіаною, здорово заздрив запоріжцям. Зраз…

Задушені з зачаття, змирилися заледенілі земляки. Запродалися. Здалися... Змусили здати зброю. Зброя завжди здасться! Здуру здали зброю за… за так, задарма. Захланний зброд злізся звідусіль. Злостиві загарбники зловчилися здаватися зовні зрідненими. Змішалися земляки-запроданці з зайдами. Забракло згуртованости. Запропащі зрадники здали земляків. Запаморочилося. Згодом заслухалися, заворожені. Задовільняли забаганки, заблукали, застрягли, зневірилися – заневолені, здалися, заспокоїлися, збайдужіли, запряглися, заскніли, заплазували. Запанувало загрозливе застійне затишшя.

Заки здогадалися – заарканено. Зціпивши зуби, звиклися, згорбилися, загорбатіли, загорювали, заржавіли. Звікували заробітчанами. Зосібна зганьбилися зрадою здеморалізованих, запродалися, захиріли. Заблуклі, здеорієнтовані, зовсім знікчемніли, зненавиділися. Зробилися зведенятами, загризлися, зганяючи злість. Завсіди, завше звикли зникати. Зухвало знущаючись, злодії затято забирали заповітне, збавили звичаї, знищили зільників. Забагато збігів! Зникло звичне: знання, звичаї, звання, заполоч, звіроколо... Забери зайве, злидото! Зловтішно збиткуючись, згубили задатки, здібності земляків. Звірина зробила земляків здобиччю. Зумисне заселення земель зайдами, залякування заронили зерно заздрощів, зневіру, замкнутість. «Заздрість здоров’я з’їсть», – здавна зауважували знахарі. Здирства, злостивість звели, згубили. Знахабнівши, зовсім заморили земляків. Завихріла, завирувала зненависть. Злиденність, зневаження засмучують. Заборонено знати, змагатися, зосереджуватись…

Засліплені злістю, загребущі зарізяки-забрди знищили зелені зони, заповідники зробили звалищами, заполонили західні землі, запорізькі. Затуркали, заполячили, замосковили. Займанці заволоділи звабливою землею, зробили заповітну земельку забавою, залюднили засланцями. Знесилена земля знемагає. Забруднені землі зробили зонами забуття, «забутим Заходом». Заради збагачення, зручностей знехтували загальним. Замість звірити – звірилися, замість змагів – зашморги, замість запалу – збайдужіння. Запанував застій. Зацьковані, залежні! Знову залежні!

Захворіли землі, занедужали, запліснявіли. Злаки, заражені зоню, змаліли, знецінилися, звелися. Задихються захоплені загарбниками землі. Зголоднілі, зухвалі заброди заманили, заговорили зуби, зміюкою заповзли, здушили, загнуздали. Захопники, захомутавши, загордували. Зманіжені зрадники, захребетники – заодно! Значить – западня! Занепали, звиродніли. Захід здавна знемагає, згодом Запоріжжя зчистили звідусюдні зайди. Землю захаращено, зроблено забавою, згодом – звалищем, засіяно завізними звичаями, занесено збоченість. Забруднені землі зробили зонами забуття. Заборонили збиральництво, заготівлю, збут. Завезені заброди заразили, запоганили, занапастили, знищили здоров’я земель, заодно зросіянізували, захопивши Зазбруччя, Запороги, Забужжя. Зухів, звитяжців знищували, злочини засипали землею. Забагацько зайди завдали зла, збитків, зруйнувань! Здирники знищили зимівники запоріжців. Зухів зі зв’язаними ззаду зап’ястями замордували: занадто знали. Засіли, заразом заражуючи, закацаплюючи землі. Заблуди забруднили земляків змовами-зрадами, зробили забудьками.

Зиск – зручний засіб. Злі заздрощі зайд захопили, знищили Запоріжжя. Заварилося зло, залякало, зовсім запанувало. Заброди завідомо знали: загроза зникнення зазвичай зумовлює забуття. Зиновій загетьманувався, здався, знюхавшись з завойовниками, звів Запоріжжя зовсім. Змова зі звірами, зловісна злука зблизила занепад. Забагато заплачено за загарбницьке заміжжя! Зазнали затирухи, замішки, заколоту, затірки, здохлятини… Згодом – здихень. Здавалося, завойоване запопадливі запроданці здали з захопленням, забувши злодіяння злочинців, заправили, зажадали здобуте. Змаги зі збільшовиченими загонами знесилили. Забути зло, заподіяне загарбниками? Здатися – значить згинути, зникнути. Забуття заповітів – зрада! Задосить! Залишилося зламати заборони, знищити залізну завісу. Зуміймо збагнути: зло забуття – загрозливе, згубне, зрівнюване з загибеллю!

...Золоту землю зробили звироднілою! Знепліднені землі знелюдніли. Задушили зловісні заколоти, збройні зачіпні заворушення, здушили заколотників зашморгами, засланнями, заґратували, заховали залізними завісами, заснували заволоками, запроторивши, закували, зчиняли звірства. Заподіяли задаваки зло злюще. Загребли збіжжя, заволоділи заводами, змками, затками, зруйнувавши, зрівняли з землею. Захищаючи, згинули зухи. Зайди захоронювали закатованих зненацька, залпом. Здирники залишили замість злаків зелений зільник, замішаний з зеленню. Закабаливши, заодно занесли зубожіння, злидні, знищення, заґребестали заощадження. Загарбали зовсім! Зло, заподіяне зайдами, зрівнюване з землетрусами. Зведені зносини завжди згубні. Знавіснілі заброди знищили захалявні зарисовки, знать, знаних знахарів, знаменитих земляків, запоріжців, запровадили заборонені зони. Завелося-запанувало злопам’ятство, зверхність, злоба, злість, зарозумілість, злорадство. Заборони зовсім змусили замовкнути, заговорити загальнозрозумілою. Замкнені знадвору… Зрештою загострені зносини зі злочинцями зел збіднили знедолену землю. Знову залежні. Завше залежні! Змовчати? Заперечувати? Знищити?!.

Заки зійде зоря – знудишся... Зненацька зверху зблиснула зірниця. Зоремир зачепився зором за зірку, знову зиркнув, зосередився: знак здався значеннєвим. Знакове знамення! Згинь, зимо заразна!

Зачекай, золота землице! Зродиш завітну зілну – знайдемо зндіб’я, зцілимося! Заполовіють злаки. Завесніє – зареве Запоріжжя, збереться з зусиллями, зупинить засилля. Зберуться завзятці, заспівувачі, заснуємо заново згуртування земляків. Зійде зоря-зоряниця! Засяє знову! Зникнуть зрештою заборони, забудуться... Зазнали збиткувань, зла, збитків, заснули, зате збудимося! Зазирнемо за завтра. Зродяться зв’язки з зарубіжжям! Знайдуться зичливі захисники. Західні землі з запорізькими з’єднаються! Збудеться заповітне! Здійсниться! Заповзято зберемо залоги, здобудемо знову. Запанує злагода. Земле згорьована, зажди! Зоремо, засіємо зерном, закосичимо. Завруниться, забуяє зел. Збунтовані, збуджені, збурені, збудемося зайд. Звершимо заповітну забудову! Зникнуть загрози-завади! Знавці запорогіани згуртуються. Зримо: збереться знову земляцтво! Зродяться заповітні засади, заживо захоронені! Змінимося, зміцнимося! Загоїмо, заклечаємо зранені землі, змережимо, заквітчаємо зелом-зполоччю, заспіваємо заздравиці! Зберуть згуки-заклички зірниченьок. Запанує затишок, згараздиться. Заповнимо заєва заповітним, зродимо заповідники! Запорука – згуртованість. З задумів, заповідей зродимо здобутки, здійснимо задумане. Здатися – значить згинути, зникнути. Згуртовано заявімо: забродам – заськи! Зоставайтеся здорові за заграниччям! Занадто, зело зазнали злуки з зайдами!

Заступнице земна! Змети злочинні задуми злостивців! Заступися за злиденних, зім’ятих, зломлених, знесилених, зверни зверхніх, зобач злеглих, замордованих, зроди забутих, захисти, зведи, звелич!

Запоріжці! Зрозуміймо: забаритися – загибель. Збережімо здоров’я землі! Знаю: зможемо зараяти! Зосібна? Згуртовано, злагоджено зобов’яжемося зродити заповітне. Загарцьовані – загартовані. Заквітчаєшся, землице! Зберемося, зборемося зі злом засилля, знайдемо заступництво. Зродимо звитягу, знайдемо змогу, зборимо зломізерні злидні! Зірвемо замк – змову замовчування! Заповітна зброя задля захисту здатна, зуміє захистити землицю, знищити зло, занесене загарбницькою зграєю. Завесніє, заяріє знову знедолена земля запорізька, заспіває західноукраїнська, закарпатська. Збудеться зворушлива злука! Захід – здорове зерно! Звернемо земляків з Закерзоння, знедолених заробітчан з закордоння, з заслання, звідусіль – запоріжців... Заблагословиться! Зцілимо захоплені землі. Збудиться Звенигород, Зіньків, Звенигородка, Знам’янка… Затаєне збурення збудить запал-завзяття, зродить звичаї, заклинання, замовляння, заклики заповітного з’єднання: забуте зродити, задумане здійснити, загнане загарбниками зволити, злагоджено згуртуватися! Зріють задуми. Здійснимо запевнення: знищимо зарзу забуття! Знищмо зраз!

Заспівувачі – здебільшого з західних земель. Знаймо загальнолюдську залежність: залежність землі. Землею звертаємося: здіймімо знамена! Зродімо завдання, зокрема: здобуте закріпити, зміцнити, законно забезпечити зростання, зміцнення земель. Зневірі – заськи! Завадьмо засиллю! Забудьмо закон: злом за зло. Засудімо земними – запорізькими! – законами заподіяні зайдами злодіяння! Завадимо забуттю, зродимо знаттєлюбність, знавецтво – заклади знань. Залишилися здобуті завоювання – закільчиться зерня. Заповіт – залишатися зі зброєю! Згинуть злостивці! Зродимо Зеленосвяття, Зілота... Зі зворушенням згадуємо завжди знаних Залеських, Заславських, Зизаніїв, Золотаренка, Заклинського, Завадського, Заньковецьку, Зарембу, Забілих, Загребельного, Земляка, Зерова, Зощенка, Затовканюка, Зілинського, Зозуляка, Заливаху, Зінкевича... Зродимо землі звитяжців: Запороги, Зашків, Звенигород! Звернемо з застінок-запасників, золотом запишемо знатних земляків, знаних зодчих, знахарів, зільників-зелейників, зцілителів, звіздарів, злотників, законознавців, знаменитостей, звеличимо зверхників, зухів, звитяжців – заслужених, загнаних, засибірених, загиблих, зацькованих, забутих. Закінчиться зловісне змосковщення! Зазоріє знову! Заради завтрашнього – зарадимо!

Зайдам – зась!!!

Любов СЕРДУНИЧ


.

ЗИМОВА ЗНАХІДКА

Знову зранку засвітало –
Зникли золотисті зорі.
Зима землю застеляє,
Завіває звук зимовий.

Звідкись заєць завітав.
Зиркнув злякано – злякався.

Загадково здивував –

Замість зникнуть – звір зостався.

«Змерз зайчисько», - здогадався –
«Зимно здобич здобувати».
Зголоднів, застиг, зостався –
Забрав зайця зігрівати.

Зразу знахідку зігрів:
З’їв зерна, засушених запасів.
Знайшов затишок – заснув.
Зимував, зміцнів, звикався…

Зима згодом закінчилась,
Заметілі зимні зникли.

Зеленню земля закрилась.

Заніс зайця – зрадів звично:

Закружляв, затупцював –
Заєць звір завзятий.

Згодом здалеку зникав
Зовсім заочі, зубатий.

Андрій ГАГІН


.

ЗАБЛУДИВСЯ

Зимно.
Зайчик зажурився.
Загубився.
Заблудився.
Завірюха завиває.
Зайчик зойкає, зітхає…
Затрусився, змерз – зима…
Згине зараз задарма.
Зверху зиркають зірниці,
Зблідли злякані зіниці –
Загризе зайчатко, з’їсть
Звір заклятий…
Злоба!
Злість!

ІЛЬКО КОЛОДІЙ


/Files/images/bukvi/zelen/І.gif

Ірина - інспектор, інтелігентка, Ігор - імпозантний імпресіоніст, ігроман. Ірма - Інфантильна іноземка. Іван - історик, інтелектуал. Ірині імпонує Ігор. Ігор Ірину іменує ідеальною. Ідилія !!! Ірма Івана ігнорує, ідеалізує іншого. Іванові Ірма - ікона. Інтрига!!!

Сніжана Бутко


/Files/images/bukvi/zelen/К.gif

КРЕМʼЯНА КВІТКА

Кременцю, краю коханий! Кроплений кровʼю, кришений кінськими копитами, колотий кривими кинджалами катів...
Кремʼяна квітко, колиско красунь-кременчанок, крита корінням-кронами, кріпостю коронована...
Красуйся, краю казковий,.. Квітуй калиною, крислатими кленами, ключами клечайся, колоссям колихайся, клич коханих.

Нані Багнюк (Ліна Вересень)


.

КОХАЮ

Казала кохана – кохаю
Квітневих конвалій красу,
Контрасти кленового краю,
Казкову кремінну косу.
Край кременя крякнула качка,
Крилом колихнулась коса.
Кохаю – клянеться козачка,
Кохаю – клянеться козак.

/Files/images/anmashki/1/метелики.gif

З ІНТЕРНЕТУ


.

КВАРТИРА

Кума купила квартиру. Квартира комфортабельна: коридор, кухня, кілька кімнат. Красива казково!

Коридор коричневого кольору. Кругом копії картин Кульчицької, Камишного.

Кухня компактна. Кавового кольору кахель красять краплисті краї. Коло кутка - кривоносий кран. Кругла клітка – колись красуватимуться канарейки. Красивий кухонний крам: кришталеві келихи, керамічні кружки, квітчасті каструлі, кухонний комбайн, китайська кавоварка, колекція коньяку, кумедні кошички кропу, коріандру, кориці. Каприз куми – кондиціонер. Красить кухню композиція: квіти, калина, кинуті казна-як корінь калгану, кавалок кавуна, кілька квасолин, картоплина.

Кілька кроків коридором – кабінет. Кам’яний камін, кований карниз, карта країн, календар, комп’ютер, касети, книги класиків: Котляревського, Кобилянської, Коцюбинського, Куліша, Косинки…, «Кобзар». Квітують кільканадцять круглолистих квітів калачиків. Класно! Кума каже: «Корисні кімнаті».

Кімната куми– калейдоскоп коробок: капелюшки, косметика, коштовності (коралі, камеї, каблучки, кулони). Кума кокетка! Коло кедрового комода - клітчастий килим, колючі кактуси. Красень кіт, куплений кумом, котить клубок.

… Кума кличе: «Кипить кава!»

Курс – кухня!

Кінець.

Світлана ЛУКАШОВА


/Files/images/bukvi/zelen/Л.gif

***

Листопа́дом летять літа́,
Легкокрило, лелечим летом,
Ластовинням лопоче лоза,
Літопи́сно луна́ лібрето…

Лебедіє любов людська́:
ЛИЦЕЗРІЙ, ЛЮДИНО, ЛЮДИНУ!
Листопа́дом літають літа́,
Льодовито ляща́ть лавинно…

Христя Давидчак


.

***

Літопис літа. Літепло. Листок
Лякливо ластиться, лоскоче, липне.
Лазур латають латки ластівок.
Лунає, ллється лепетання липи.

Ліловий ліс лапатих люпинів.
Левкоїв лиск. Лавандова лавина.
Легенький легіт, лагода ланів.
Латаття ляск. Лагуна лебедина.

Лямівка луки - лахи лободи.
Ламке лабуззя. Лантя лопушини.
Літопис літа... Лірики лади
Ладнати липень легковажно лине.

ІРИНА КУЛАКОВСЬКА


.

***

Любчик Лютий Лазить Лісом,
Ловить Липня Лейтмотив,
Легкохідним Льодорізом
Ло́мить Ля́скіт Лихослів…

Любчик Лютий Ледь Лютує,
Ла́ден Літо Лицезріть
Ла́дить Люльку, Лі́кер Лиє,
Лежебо́ка! Лиш Лежи́ть…

Христя Давидчак


.

ЛЮТНЕВИЙ ЛІД

Лютий ледве-ледве люблять легіони літніх людей. Лютий лякає літніх людей лихим льодом. Лід… лід… лід. Лютому личить лід! (Ляпсус лютневої лабораторії?) Лід лідирує! Лазуровий лежачий лід.

Літні люди люблять лікарів, люблять лікуватися, люблять лікарні, лазарети… Лютують люмбаго, ломота, ларингіт… Лащиться летальність (лампади… ладан…). Літні люди «ласують» ліками: лібексин (легше легеням), левоміцетин, лініменти, люмінал… Люблять лактозу, левульозу… Літні люди люблять лише лежати, люблять ліжко, лежанку, люб’язні ляси, люблять лузати ліщину. Люблять лазню!

Лагунами, лощинами, левадами, луками лігма лежить лід. Лише лютий льодовий ландшафт. Льодовий лейтмотив. Льодова летаргія. Льодовий лад. Лиск льоду. Льоду лафа. Локальний льодівник - льох.

Лояльні люди лавірують льодовими лабіринтами. Лояльним людям – ломи, лопати (лопатити лід), льодоруби…

Лупайте лід! Лушпайки льоду – ламкі льодяні леденці (лелітки) – легко летять лакомими «ласощами». Легковажні лайки, легкодумне лихослів’я, легкодушне лихомовство… Лаштуйте, ладнайте, лагодіть лижі, лижви, лунки ловити леща, линків…

Лунає лексикон льоду: лаконічний луск, лапідарне лускання, лунний лускіт (либонь ляпас).

Лусь, лусь, лусь. Льодова лірика!

Ліквідація льоду – льодостав.

Літнім людям легше лише ласкавим літом.

Люди, любіть літо!

Луцьк. Лютень – 2010.

Володимир КОДЕБСЬКИЙ


.

ЛІРИКА ЛІСУ


Лине легесенький лепет лебідки:
Лісом лунає, лугами летить.
Липове листя, листочки-листівки –
Лірику лісу ледь-ледь лопотить.

Ледве, лимонно-лазурним лахміттям
Лискає лоно левад лободи.
Літа легати, ламким легковір’ям,
Лави лаштують ламкі люпини.

Лагідна ллється любистку лавина,
Липу лоскоче лиш листя ліщини.
Лісу лишилась любов лебедина;
Лебеді лунко летять – лісом лине.

Андрій Nayt (ГАГІН)


/Files/images/bukvi/zelen/М.gif

***

Мріями міряєм межі можливостей.
Марим між мантрами моря мінливостей.
Мляво мереживо мозком малюємо.
Маємось мороком, мало мандруємо.

Мінімізуємо магію мудрістю.
Манить майбутнє, милує могутністю.
Молимось мовами математичними,
Милості маєм майстерно-містичніі.

Майже мінорності містить мелодія.
Мряки, мабуть, монументи морозніють.
Милим мажорно мігрені медалями.
Медом мовчання мотузки моральніють.

Ми манівцІ мо минаємо мурами.
Ми міокарди морочим мікстурами.
Малопомітним мигтінням милуємо
Молодість, мріі, моральність Марнуємо.

Мало, моі, міражами маратися.
Мужньо ми маємо, мабуть, мінятися.

Ніна Бойко


.

МРІЇ...

Мрії, мільйони мрій…Мрії міняються: місцями меркнуть, місцями міцнішають.
Мрійник Митько малює мрію: мальовниче море. Митько – малолітній мореплавець, мандрівник. Мотає мотуз, морочиться, міряє
Майстер мудрує монумент, муза манить. Майстерно, мудро модернізовує можливості. Мимомволі мимрить «Марусю».
Мрія Мотрі - молодість: молодий Михайло, молода Мотрина. Минула молодість…
Мрія мільйонерів, мабуть, - маєтки, машини марки «Мерседес», «Мазда», «Мазераті», мальовничі Мальдіви, Майорка, Мадрид, міха, мільйони мільйонів… Мізерно, марно.... Милосердя, меценатства мало. Магнати!
Молода Маргарита марить малечею.Мрія маленької Маринки – МАМА. Мила, милосердна, мужня, мудра, МА-РИН-ЧИ-НА. Марина малює мамочку, молиться. Мабуть, Маргарита – Маринчина мрія, Маринка – Маргаритина.

НАТАЛІЯ МАВДРИК


/Files/images/bukvi/zelen/Н.gif

НІНИНА НЕВІСТКА

Надвечір над’їхала Наталка. Навезла непотрібу — нитки, ночнушку, наволочки. Носить норку. Ніна носить нутрію.
Ніна незадоволена невісткою. Незграбна, неповоротка, негарна. Ніна наготувала. Невістка наїлася налисників, напилася наливки. Набурмосилась.
Невезучий нінин Никодим. Ніна насилу нагнала ненависну Настасію. Никодим називав Настасію настурцією.
Називав нареченою. Нахалюга нафарбована! Недостойна!
Никодим нагнівався на Ніну. Накричав, надувся. Недосвідчений, наївний, ненавчений. Нудьгував, нудьгував, нарешті надибав Наталку. Нечупару.
Никодим! Нарешті! Напідпитку, неголений неохайний, незадоволений.
Неприємно Ніні. Няньчилась, няньчилась, навчала. Невдячний!

БАБІНА


.

НЕБЕСНИЙ НАРИС НОЧІ


Невтомно, нишком, напівсном
Наступить ніч навколо.
Насуне наскрізь, ніби напролом
Небес неволя неозора.

Накриє невід небосхил:
Надовго, наступом, невпинно.
Нахмарить небо – наче надра нив;
Намокне ніч, насупиться, невинна.

Негоди ноти – наспіву наплив -
Незвичний норов-німб німої ночі.
Надворі навкруги налив
Небесний небіж, ніби неохоче.

Нитки, незримі, настрій нашумлять -
Несуть на низ наяд надію.
Намоклий ніченьки наряд
Немов наводить ніжну ностальгію.

Андрій Nayt (ГАГІН)


.

НАРИСИ НАСТІ

(Нісенітниця)

- Нам необхідно намалювати нариси, - наказав Наум Наумович. – Нагадую: Наталка намалює намисто, Назар намалює Наталку, Ніна намалює ножиці, Никонор намалює Ніну, Настя намалює носорога. Ні, навпаки… Наталка намалює ножиці, Назар намалює Ніну, Ніна намалює намисто, Никонор намалює Настю, Настя намалює носорога, носоріг намалює… Ні, носоріг нічого не намалює. Надіюсь, ніхто нічого не переплутає?
- Ні, нізащо!

Невдача, наплутали: Наталка намалювала Назара, Назар нічого не намалював, Ніна намалювала Никонора, Никонор – ножиці на нозі Наталки. Настя несподівано намалювала неймовірне: навіжено несеться наляканий носоріг, на ньому, навпочіпки, намотавши на носа носорогові низку намиста, невгамовний наїзник. Наїзник нагадував…нашого Наума Наумовича.
Ну, насмішила Настя!

Навидумувала Валерія СТРУКОВА


.

НУДЬГА

Нудьга нізвідки напливла.

Неждано нахмарила, наскочила.

- Нумо, нікчемо, назад! Не нападай, не неси негоди, не неволь! Нехай налине наснага, напрочуд ніжна, наче намисто неньки, насолода! Нехай натхнення, невимушений настрій несуть намул назавжди.

Непослухала…

Нудьга набридла – нема надії, нема нічого.

Нудьга.

Світлана ЛУКАШОВА


.

НАШІ НЕДРУГИ

Наші недруги ненавидять нас, наші набутки.

Наші найбезчесніші, невсипущі, невгамовні недруги намагаються нам нашкодити.

Наші недруги невтомно нав’язують нам недешевий непотріб, негатив.

Наші недруги намагаються нас надурити, налякати, насолити нам, насміхаються над нами.

Наші недруги називають нас незугарними, неділовими, недбалими, недоуками, недалекоглядними нездарами, непоступливими.

Наші недруги налихословили на наш народ.

Наші недруги намовляють нас на неблаговидні наміри.

Незважаючи на наших несамовитих, нестямних, негідних недругів, наш непогамований небоязливий народ – найрозумніший, найдобріший, найпрацьовитіший, наш непокірний народ – незламний, нездоланний!

Леся ВОЛОШКО


/Files/images/bukvi/zelen/О.gif

ОРАНЖЕРЕЙНІ ОКАЗІЇ

Оксанка оранжерею оглядала,
Одна-однісінька окрасу осягала.
Очерет, очанка, очиток,
Остудник, остіжник, огірок.
Огірок одразу одрекла,
Оранжерею обережно обійшла.
Обабіч оранжереї Олександр
Обережно оглядав олеандр.
Олеандром обдарована Оксана
(Одна-однісінька Оксана Олександра)
Османтусом Олега оздоровляла,
Орхідею Олегову оглядала.
Олегова Ольга озлоблена,
Оливками об’їдалася оглашенна.
Оказія оцих особин особлива -
Одним образи облегшила олива.

НАТАЛІЯ МАВДРИК


.

ОХ ЦІ ОЦІНКИ!

– Ой, Ользі Олегівні остогидло озвучувати огидні оцінки!
Ольга Олегівна осмілилась оприлюднити омріяне: ощасливила одинадцятикласників одмінними оцінками. Ох обрадувались одинадцятикласники!
– Ольго Олегівно, – одгукнулись одмінники, – одначе оддячимо, отримавши отакі оцінки! Обиратимемо одну освіту! О! Освічені особистості – опора, основа Отчизни!
– О отроки, обрадували, одухотворили, окрилили!
Отак обдаровані особистості ощасливили Ольгу Олегівну.

Ольга Криворотенко, Наталія Мавдрик


.

ОБРУЧКА

Оля: Остапе! Обідати! Окрошка!
Остап: Окрошка обридла! Огидна!
Оля: Окрошка обридла? Оладки обридли? Охлянеш, Остапе! Обрид! Осточортів! Обіцяв океани, острови омріяні! О! Обманщик! Остапе! Оточення остогидло! Одноманітність обридла!
Остап обіймає Олю.
— Олечко, образилась? Олечко, озирнись!
Оля озирається:
— Орхідеї?
Оля остовпіла. Оберемок орхідей!
— Олю, отямся! Оціни ось!
Оліні очі округлюються:
— Обручка?
Обранець одягає Олі обручку. Оля обіймає Остапа. Оля, Остап одружились. Остаточно! Отаке.

БАБІНА


.

ОСВЯЧЕНИЙ ОСЕНІ ОБРІЙ

Освітиться обрій, ось-ось -
Одвічна охопить обнова.
Отам оксамит одягло
Оточення, обрис-основа.

Обабіч обріс океан -
Освітлений оніксу образ.
Оазис обставин, обман
Охоплений огненний обрій.

Отам одягнув осокір
Оманливих обрисів одяг.
Отих омели островів,
Останнього огріху осяг.

Орнамент осик оживе,
Освячений осені обсяг.
Обхоплює очі оцей,
Осліплює огнище-обрій.

АНДРІЙ ГАГІН


.

ОЛЕГ

Обережно Олег
обточив олівець.
Охайно обвів
олівцем острівець.

Олена ГІНАЙЛО

.

/Files/images/anmashki/Показує вправо.gif ( продовження - П-Я )

/Files/images/lnchki/ромаш.gif/Files/images/anmashki/1/Ромашки хитаються.gif

.

Колекцію зібрала та упорядкувала завідувачка бібліотеки опорного закладу "Шацький ліцей" Світлана Лукашова.

При копіюванні матеріалу з даної сторінки посилання на наш сайт обовʼязкове.

Кiлькiсть переглядiв: 146506

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.