НАРОДНА МУДРІСТЬ

/Files/images/knigi/programov/загадки.jpg

ЗАГАДКИ

1. Без рук, без ніг, тільки з рогами, а ходить попід небесами.

2. По морю, по морю золота тарілка плававає.

3. Всіх годує, напуває, а про неї не кожен дбає.

4. Зроду рук своїх не мав, а узори вишивав.

5. Сестра до брата в гості йде, а він від неї ховається.

6. Піднялися ворота — всьому світу красота.

7. Стоять два кілки, на кілках бочка, на бочці кавун, а на кавуні трава росте.

8. Завжди в роті, а не проковтнеш.

9. Що воно за штука, що день і ніч стука?

10. Дві зірки весь світ бачать.

11. Живе один батько і тисячі синів має, всім шапки справляє, а собі не має.

12. У вінку зеленолистім,

У червовому намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду.

13. Годинника не має, а час знає.

14. Сам худ, а голова з пуд.

15. Ходить полем з краю в край — ріже чорний коровай.

16. По полю бродить, зерно молотить, жне, косить, хліба не просить.

17. Довгий хобот в нього є,

П’є не воду, а пальне,

Хоч і рук своїх не мав,

Вантаж добрий підіймав.

18. Ріжуть мене, в’яжуть мене, б’ють нещадно — пройду вогонь і воду; і кінець мій — ніж і зуби.

19. Химерний, маленький, бокатий, товстенький, чимсь смачним напхався, в окропі скупався, у дірку впав і пропав.

20. Рідке, а не вода, біле, а не сніг.

21. У воді росте-кохається, кинь у воду — злякається.

22. Під одною шапкою чотири брати стоять.

23. Хто всім нам хліб ділить?

24. Не гавкав, не кусав і в дім не пускав.

25. Два кільця, два кінця, посередині цвях.

26. Чотири роги, два черевця.

ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ

Дерево міцне корінням, людина — родом і народом.

За рідний край життя віддай. Батьківщина — всім матерям мати.

Учися в народу, бо не перейдеш і броду.

Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах.

Навіть пташка має рідну землю.

Всяка пташка своє гніздо знає.

У своїй хаті й кутки помагають.

Чужа хата гірше ката.

Чужий кожух не гріє.

Дон Доном, а найкраще вдома.

Заїдеш в чужину, то хоч і бородатий — а все сиротина.

Рідна сторона — мати, чужа — мачуха.

Нема гіршої покути в ріднім краю носить пута.

Свій край — як рай, а чужина — як домовина.

За рідною землею і в раю скучно.

У чужій сторонці навіть не звідти сходить сонце.

Друг-боягуз гірший лютого ворога.

Друзі пізнаються в біді.

Одяг кращий новий, а друг — старий.

Дружба та братство — найбільше багатство.

Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти.

Лайкою та криком хати не побудуєш.

Згода будує, а незгода руйнує.

Краще переконувати словами, ніж кулаками.

Сварка до добра не доводить.

Громада — великий чоловік.

Гуртом можна й море загатити.

Сталь гартується в огні, а людина — у труді.

На дерево дивись, як родить, а на людину — як робить.

Роботящі руки гори вернуть.

Без роботи день роком стає.

Праця облагороджує душу людини.

З ним і на камені доробишся хліба.

Птицю Бог створив для польоту, а людину — для роботи.

Зробив діло — гуляй сміло.

Як дбаєш, так і маєш.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

І за холодну воду не береться.

Цілий день байдики б’є.

З кута в кут — день без роботи, а вечір тут.

Косо, криво, аби живо.

Стук-грюк, аби з рук.

Вік живи — вік учись.

Око бачить далеко, а розум — ще далі.

Які літа, такий і розум.

Людей питай, але й свій розум май.

Учися сам, щоб інших навчити.

Голова без розуму — як ліхтар без свічки.

Письменного голова годує.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

Наука і труд добрі плоди дають.

Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь.

Вчитися ніколи не пізно.

Грамотний — видющий і на все тямущий.

Одна розумна голова — добре, а дві — краще.

Гадюку як не грій, вона все одно вкусить.

Злий плаче від заздрості, а добрий — від радості.

Ти йому — хліб, а він тобі — камінь.

Ти йому про діло, а він тобі про козу білу.

У нього не розживешся і серед зими льоду.

Сердите не буває сите. У кого серце вовче, той їсть, кого хоче.

Погані очі все перекліпають.

Тіло в злоті, а душа в болоті. Хіба помилиться, та правду скаже.

Брешіть, брешіть, а решту на завтра лишіть!

Не всякі жарти бувають чогось варті.

Не смійся, братку, з чужого упадку.

Святий та тихий, а сумління злодійське.

Я свою вину на Івана зверну.

На голові блищить, а в голові свистить.

Чим розумний стидається, тим дурний величається.

Як «на», то чує, а як «дай», то глухий.

Не хочу в ворота — розбирайте тин!

Порожній колосок вище всіх стоїть.

Як хочеш пропасти, починай красти.

Добре ім’я — найкраще багатство.

Життя прожити — не поле перейти.

Бережи честь змолоду!

Шабля ранить голову, а слово — душу.

Не смійся зі старого — сам таким будеш.

Чужому лихові не смійся. Не міряй всіх на один аршин.

Не говори, що знаєш, а знай, що говориш.

Чужим добром не забагатієш.

Ніхто не знає, що його в житті чекає.

Так треба жити, щоб нікому зла не чинити.

Шануй старих — молоді тебе колись пошанують.

Бережи одяг, доки новий, а здоров’я — доки молодий.

Здоров’я — найбільший маєток.

Без здоров’я нема щастя.

Здоровий жебрак щасливіший за хворого багача.

Здоров’я за найбільші гроші не купиш.

Хвора людина сама себе не любить.

Загоїться, поки весілля скоїться.

Якщо на стрітення півень води нап’ється, то на Юрія віл напасеться.

Март з водою — квітень з травою.

Літо з дощами — осінь з грибами.

Голуби воркують — тепло віщують.

Мокрий квітень, теплий май — буде добрий урожай.

Трапляється і такий год, що на день сім погод.

Вітер не знає, що погоду міняє.

Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а де сіно косять.

Де дуби, там і гриби.

Де лелека водиться, там щастя родиться.

Не бий бобра, бо не матимеш добра.

Весна квіти має, а хліба в осені позичає.

Зима багата снігами, а літо — снопами.

Квітневий сніг, як через плач сміх.

Зори мілко, посій рідко — вродить дідько.

Без догляду й земля свята — кругла сирота.

Ранні жайворонки — на теплу весну.

Тепла осінь — на довгу зиму.

З’явилися опеньки — скінчилося літо.

Грак відлетів — чекай снігу.

Багато було пролісків — вродить картопля.

Ніч без роси — день з дощем.

Червоне небо на заході сонця — на вітряну погоду.

Прислів'я та приказки про мову

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.

Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.

Більше діла — менше слів.

Будь господарем своєму слову.

Мовивши слово, треба бути йому паном.

Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.

Від красних слів язик не відсохне.

Від солодких слів кислиці не посолодшають.

Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.

Від теплого слова і лід розмерзається.

Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.

Впік мене тим словом, не треба й вогню.

Гостре словечко коле сердечко.

Де мало слів, там більше правди.

Діла говорять голосніше, як слова.

Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.

Добре слово краще, ніж готові гроші.

Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.

За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.

З пісні слова не викидають і свого не вставляють.

І від солодких слів буває гірко.

Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.

Коня керують уздами, а чоловіка — словами.

Красне слово — золотий ключ.

Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.

Краще переконувати словами, як кулаками.

М'які слова і камінь крушать.

На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.

Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.

Не кидай слова на вітер.

Не так то він діє, як тим словом сіє.

Шабля ранить тіло, а слово — душу.

Слово — не полова, язик — не помело.

Слова пристають, як горох до стінки.

Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.

Слово — вітер, письмо — грунт.

Слово до ради, а руки — до звади.

Слово до слова — зложиться мова.

Слово може врятувати людину, слово може і вбити.

Слово старше, ніж гроші.

Удар забувається, а слово пам'ятається.

Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.

Чиєсь одне слово губить діло.

Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.

Як овечка: не мовить ні словечка.

Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.

Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.

Перше погадай, потім повідай.

Що кому треба, той про те й теребить.

Байка байкою, а борщ стигне.

Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.

Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.

Доведе язик не тільки до Києва, але й до кия.

Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.

Дурний язик попереду розуму біжить.

Дурний язик — голові не приятель.

Кiлькiсть переглядiв: 16566

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.