/Files/images/knigi/programov/6_klas/руданський.jpg
Степан Руданський

ДОБРЕ ТОРГУВАЛОСЬ

Чи в Києві, чи в Полтаві,
Чи в самій столиці
З мазницею мужик ходить
Помежи крамниці...

У крамницях, куди глянеш,
Сріблом-злотом сяє,
Мужикові то й байдуже:
Він дьогтю питає.

У десятії крамниці
Два купці сиділо...
І в десяту мужик двері
Відхиляє сміло.

Відхилив: "Добридень, люди!"—
І й зачав питати,
Чи нема у них принаймні
Дьогтю де продати.

А купці переглянулись,
Стихача сміються;
"Здесь не деготь,— йому кажуть,-
Дурні продаються!.."

"Добре ж у вас торгувалось,
Що все розійшлося
І на продаж тілько два вас
В склепу зосталося!.."

ГУМЕННИЙ

Їздив дідич за границю,
Назад повертає —
От гуменний на границі
Пана і вітає.

Поклонився, привітався.
"А що там, Іване?"
А гуменний йому каже:
"Та все гаразд, пане.

Одно тілько..." — "А що тілько?
" Дідич обізвався.
"Та то, пане, що ваш ножик
Складаний зламався".

"Ну! Зламався, так зламався,
Що там споминати.
Певне, хлопці мали гратись
Та й мали зламати?"

"Таки правда, ясний пане!
Хлопці ізламали,
Лиш не грались, а сивого
Коня білували".

"А з чого ж то сивий згинув?"
"Пані хорували,
За лікарством як погнали,
То і підірвали".

"То і пані хорувала?
Ах, боже мій, боже!
Що ж? Здорова моя пані?
Говори, небоже".

"Помоліться, пане, богу!
День лиш хорували
, А на другий од пожару
Богу й душу дали!"

"Од пожару?.. Що такеє?.."
"Просте, пане, діло:
Як зайнявся тік у пана,
То все погоріло!"

"Пані вмерла, все згоріло-
Будь здоров, Іване!.."
"А ще ж панна ваша вдома,
Поверніться, пане!"

"Що ж там, голубе Іване?
Як там бідна дочка?"
"А нічого, уповила
Хлопця, як линочка!"

Спом'янув тут бідний дідич
Чорта і чортицю,
Плюнув з лиха, сів на бричку:
"Рушай за границю!"

ЗАПОРОЖЦІ У КОРОЛЯ

Приїхали запорожці,
Короля вітають,
Король просить їх сідати,
Козаки сідають.

Сидять собі. В них жупани
Все кармазинові,
І самі такі храбренні
"Вуса прездорові.

Задивились на ті вуса
Ляхи-мосціпани.
"Що б їм, — кажуть, — дати їсти?
Даймо їм сметани!"

Поставили їм сметани,
Їсти припрошають,
Але наші запорожці
Разом відмовляють!

"Славная у вас сметана...
Тілько почекайте,
А перше нам, запорожцям,
Щільник меду дайте!"

Дали й меду запорожцям...
Вони як поїли,
Так ті вуса прездорові
Вгору й завертіли.

Тоді й кажуть королеві:
"А що, ясний пане!
Нехай тепер запорожцям
Подають сметани!"

СВИНЯ СВИНЕЮ

Несе мужик у ночовках
Додому свячене:
Яйця, паску, і ковбаси,
Й порося печене.
І порося, як підсвинок,
Та ще й з хроном в роті.
Несе, бідний, та й спіткнувся
У самім болоті.
І схибнулись нові ночви,
Затряслось свячене,
І в болото покотилось
Порося печене.
Глянув мужик на болото,
Посвистав до лиха,
Одвернувся, набік плюнув
Та й промовив стиха:
"Та свиня таки свинею!
Правду кажуть люди:
Святи її, хрести її —
Все свинею буде!"

Кiлькiсть переглядiв: 1986

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.