/Files/images/rzne/Духовний заповіт.png

ПОКЛОНИСЯ, СИНОЧКУ: ЛЮДИНА ІДЕ!



На землі чи на інших планетах, ніде
Не зустрінеш подібного, більшого дива.
Поклонися, синочку: людина іде –
І вважай, що у тебе вже днина щаслива!

Усміхнися, як треба, і руку подай
І віддай ту енергію, котра нуртує…
Ти поглянь же довкола – панує біда,
І лиш нелюди чваняться розкішшю всує.

Коли треба – останнім в житті поділись –
І відчуєш, наскільки духовно багатий…
Пригадай запорожців – як дружно колись
Вони вміли в бою за Вкраїну змагатись!

Хай поникнуть слова, що нещирі змаля,
Хай творяться діла, що літами мужніють…
Поклонися, синочку, то рідна земля
Посилає людину тобі, як надію!

/Files/images/knigi/volinsk/Мах.jpg

Із книги: МАХ Петро. На білих крилах рушників: Про українську долю в’яка дум.../ Іл. М. Кумановський. - Луцьк: Надстир’я, 1998. - 60 с.:іл.

.

.

ДО СИНА

Ти чуєш, як шумить Дніпро,
Як лине пісня журавлина?
То все на щастя, на добро,
То наша, сину, Україна.

Не згасла праведна зоря,
Не впала правда на коліна.
У кожній думі кобзаря
Живе, мій сину, Україна.

І слава Хортиці гучна,
І Берестечка кров невинна —
То все вона, для нас одна,
То наша, сину, Україна.

Щербили ми в боях шаблі
І воскресали на руїнах.
Далеко ген по всій землі
Гриміла, сину, Україна.

Тут все твоє: степи, гаї,
У небі — туга журавлина.
Нехай повік в душі твоїй
Не згасне, сину, Україна,

/Files/images/knigi/kraznavch/Струцюк.png

Із книги: Струцюк Й.Г. Глибока живиця: поезії. - Львів: Каменяр, 1989. - 118 с.

.

.

.

БАТЬКІВ ЗАПОВІТ

- Роби добро! - це батьків заповіт...
- Роби добро до самого загину!
Яким би злим не був до тебе світ,
А ти добро роби для добрих, сину!..
Які слова! Роби завжди добро!
Роби лише для добрих - не в огулі...
Бо злі на світі - підлі на нутро
І замість плати - будеш мати гулі.
Роби - добро... Чи ж вистачить тобі
Того добра, а чи душа змаліє?
Чи захлинешся сам собі в хвальбі
І русло твого серця обміліє?..
Ні! Як мене не гнутиме цей світ,
А я з душі ніколи не відрину:
- Роби добро! - цей батьків заповіт.
- Роби добро для добрих аж до згину!.

.

БО ТО БЕЗСМЕРТТЯ - МОВА

Казала мати: - Сину, не забудь
Ніде, ніколи батьківського слова!..
Де хочеш сил і впертості добудь,
А не забудь, бо то безсмертя - мова!
Поки у тебе буде слово те,
Яким тобі співала колискову -
В душі твоїй будяк не зацвіте
І не заглушить райдугу бузкову.
Поки ти будеш думкою тягтись
На ті стежки, на ті круті дороги,
Де довелося сином наректись -
Не знатимеш до слова остороги.
То ж будь, мій сину, завжди мудрим будь!
Яка б тебе дорога не манила -
Ніколи того слова не забудь,
Яким тебе на долю осінила!

/Files/images/knigi/volinsk/Гоць.jpeg

Із книги: Гоць П.Н. Молюсь на тебе: Поезії. - Луцьк: Надстир'я, 1995.- 208 с.

.

.

ЛЮБИ ЖИТТЯ

Люби життя — воно таке цікаве,
Казкове, дивне, жаль, лише одне.
Є місце в ньому для любові й слави,
Воно чарівне, хоч і надскладне.
Цінуй життя, усі його хвилини,
Воно ж тече, як бистрая ріка.
І, ніби мить, минає для людини
Й насправді мить — коротка і стрімка.
Життя таке... Воно гірке й солодке,
У нього дивний, надзвичайний смак.
Воно буває довге і коротке,
Та часом подає чарівний знак.
І ти той знак старайся уловити,
Бо, може в ньому — щастя два крила...
Життя складне, та так старайся жити,
Щоб насолоду кожна мить несла

.

ЖИТТЯ

Поріг так легко всім переступити,
Ви виросли, ідете в майбуття...
Але ніхто не знає, як прожити —
Не мали ж самостійного життя.
Воно — не мед і легко не дається,
Та й доленька мінлива кожен раз.
То злива враз, то сонечко сміється,
Але залежить тільки все від вас.
Не жди даремно манної із неба,
Її не буде, але не біда.
Самому все в житті робити треба,
Бо під лежачий камінь не тече вода.
Щоб мати щось, то треба заробити.
Трудитися щоденно й повсякчас.
З веселкою в душі учися жити
І буде щастя, буде все гаразд!

.

БУТИ ДОБРИМ

Добрішим треба бути в цьому світі,
Мудрішим і терпимим повсякчас.
То й лагідніше сонечко засвітить,
Й любов’ю щирою зігріє нас.
Не треба зло на люди виливати,
І ненависть у серденьку нести.
Та заздрість-павутину розставляти,
Плітки образливі про всіх плести.
Не треба. Скиньте цей тягар із себе,
Живіть світліше, з сонечком в душі.
Таке над нами гарне синє небо,
То ж добрим бути й світлим поспіши.
Життя таке коротке у людини,
Що й доброго не встигнеш доробить.
То ж думайте про гарне щохвилини,
А в злі, в образах то й не варто жить.

.

Надія КРАСОТКІНА. ІЗ ОФІЦІЙНОГО САЙТУ ПОЕТЕСИ

Кiлькiсть переглядiв: 2117

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.